ФСБшник сказав, що є інформація, ніби я організовував мітинг у Херсоні.
Директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру Олександр Книга в інтерв’ю виданню “Факти” розповів, як перебував у полоні у росіян, куди його забрали 23 березня.
“Знаєте, чомусь мені весь час здавалось, що це знімається кіно і зараз хтось скаже: «Стоп, мотор!» Військові пройшли всі кімнати й поверхи, я тільки чув: «Чисто, чисто». Сім’я в цей час стояла на вулиці. Ніхто не плакав. Єдине, про що я переживав, що не видалив всю інформацію з телефона і не сховав в підвалі 20 пляшок «коктейлю Молотова», який ми з сином зробили на другий день війни. Перевірили туалет на вулиці. Я бачив, що на сусідній недобудові сидів снайпер. Потім повернулися в будинок, зайшов ФСБшник, запитав: «Где ми можем поговорить?» Ми зайшли в кабінет, один з охоронців-амбалів наступив мені на ногу і сказав: «Будешь хорошо говорить, будем и мы себя хорошо вести. Понял?»”, – згадує Книга.
За його словами, “інкримінували” директорові театру “організацію” мітингів у Херсоні.
“Кажу, що це неможливо, бо не був у місті з 24 лютого. У час допиту по кімнатах забрали всю сім’ю і почали обшук. У сина в «тривожному чемоданчику» знайшли 15 000 гривень — забрали. Навіть у бабці забрали з гаманця 800 гривень”, , – додає Олександр Книга.
Після обшуків, які супроводжувалися словами про братів та мир, Книгу посадили в джип і сказали його дружині, що заберуть Олександра на кілька днів.
“В іншому джипі я побачив якусь людину і зрозумів, що до мене їх хтось «привів»”, – зауважує директор театру.
.
Тримали Олександра в СІЗО, неподалік від Антонівського моста.
“Це була камера — брудна, дуже мала — два на два метри з поролоном на стіні і діркою в підлозі. Дійсно стало страшно, коли мене в шапці потягнули в якийсь кабінет, посадили і я відчув запах спирту. Вирішив, що мені можуть зробити якусь ін’єкцію. Сказали, що візьмуть пробу на наркотики, взяли відбитки пальців і почалися розмови”, – згадує Книга.
Розмови, за його словами, були цілком у дусі окупантів – “це геополітика, ми прийшли вас визволяти від нацистів, вони у вас з факелами ходили”.
Після таких розмов, які точилися до вечора, Книгу посадили в машину, довго кружляли по місту, висадили і сказали, що можна зняти з очей шапку, яку йому одягли при викраденні, після того, як Олександр порахує до 10.
“ФСБшник сказав, що мені у телеграм створено новий контакт — «Бро», і зі мною можуть зв’язатись. На наступний день мені подзвонив «Бро». Я відповів лише на наступний день, весь час міркуючи, куди мені подіти сім’ю. ФСБшник сказав, що треба зустрітись. Для цього я знову поїхав у Херсон, до театру. Основна мета зустрічі — вмовити мене працювати. Кажу: «Я не військовий, але теж давав присягу як депутат на вірність українському народу. Порушити її не можу». «Я это понимаю», — сказав він і почав говорити, що я міг би запустити театр. Кінець кінцем, додому я повертався впевнений, що мене не залишать в спокої і треба тікати”, – говорить директор театру.
Зараз Олександр Книга разом з родиною живе та працює у Києві.
Прихисток їм та іншим акторам з Херсонського театру надав Театр імені Лесі Українки.
