Багатодітна сім’я переселенців Бутенків з Херсонщини переїхала в Житомир понад пів року тому. Журналістам Суспільного родина розповіла, що їм настільки тут сподобалося, що вони вирішили лишитися жити в Житомирі.
В Житомир сім’я Руслани Бутенко переїхала в травні 2022 року. До цього родина жила в селищі Нововоронцовка Херсонської області. Руслана з чоловіком виховують трьох власних дітей і ще п’ятьох прийомних.
 
"Ми не збиралися виїжджати, – каже Руслана Бутенко. – До останнього сподівалася, що військові дії триватимуть недовго. Ми купили продукти і вирішили сидіти вдома. Якщо починало гупати, ми ховалися в підвал. Росіяни підступали все ближче. Я казала чоловікові, що не знаю, що робити".
Одного разу старша донька Руслани Катерина пішла до банкомату зняти гроші і почула від людей, що російські солдати вже близько біля Нововоронцовки.
 
 
"Я телефоную мамі і говорю, що люди таке кажуть, а вона відповідає: не хвилюйся, вони ще не дійшли до нас, їм ще далеко. Але десь через годину вони вже підійшли до нашого селища", – пригадує Катерина.
З 24 лютого по 13 березня родина жила у великій напрузі – розповідають, що постійно чули вибухи і їм було страшно. За те, щоб виїхати, сім'я заплатила п'ять тисяч гривень.
 
"Тут, у Житомирі, моя старша донька вчиться у Поліському університеті на ветлікаря, а син вже 10 років живе в Скоморохах під Житомиром, – говорить Руслана Бутенко. – І я кажу чоловікові: "Сергію, давай переїжджати ближче до дітей". В інтернеті знайшла квартиру, приїхали, подивилися і в травні переїхали сюди".
Жінка каже, що в Житомирі їм приділяють багато уваги – запрошують на мистецькі заходи, в театр та на різні майстер-класи. За дев'ять місяців перебування у Житомирі старша донька родини Бутенків вступила до місцевого університету, а молодші діти пішли до школи.
 
"Мені тут подобається більше, ніж в Нововоронцовці, навіть не хочеться туди повертатися. Тут добрі люди, нам допомагають", – говорить донька Руслани Бутенко Таїсія.
Зі слів Руслани Бутенко, на Херсонщині соцслужби не цікавилися життям родини та не допомагали їм, тому сім'я планує залишатися в Житомирі назавжди.
 
.
 
"Ми хочемо тут залишитися. Я нічого поганого не хочу казати про своє селище і про соціальних працівників, але ми пережили там велику трагедію з соціальними працівниками. До нас ніхто ніколи не приходив, нами не цікавилися, живете то й живіть. Ми там нікому не були потрібні, а тут зовсім інше ставлення і до нас, і до дітей. Діти відчувають себе потрібними та значимими. Нам тут дуже подобається і ми хочемо тут залишитися", – говорить Руслана Бутенко.
 
Будинок родини в рідному селищі пошкоджений. В червні старша донька Катерина разом з батьком їздили на Херсонщину, щоб забрати собаку.
"Це наш лабрадор, він був два місяці в моїх батьків у селищі ­– вив, плакав. Тому чоловік поїхав під обстрілами та забрав його", – розповіла Руслана Бутенко.