МІСТО, ЩО ВІДВЕРНУЛОСЯ ВІД ДНІПРА

Проблема стану колишнього пляжу «Лілея» у Херсоні, прилеглої до нього території, споруд, їх майбутнього – світлого або ще більш сумного, аніж нині, перейшла у спадщину від колишньої владної міської команди до нинішньої. Не хотілося б, щоб полеміка з приводу долі «Лілеї», що вкотре виникла у соцмережах, тривала безкінечно та була безрезультатною. Робота на перспективу з відродження цього мальовничого шматочка дніпровського берега, попри всі перешкоди, зокрема, юридичні, могла б стати справою честі і нинішнього керівництва міста, і депутатського корпусу, і небайдужих городян.

 

Сумно, але стан колишньої «Лілеї» – це своєрідний індикатор ставлення міста до свого неоціненного скарбу – Нижнього Дніпра. Херсон – місто нереалізованих можливостей, єдиний обласний центр України, що має вихід до споконвічного Дніпра (решта обласних центрів виходять на дніпровські водосховища, що неухильно втрачають свій природний потенціал – замулюються, міліють, заболочуються, заростають водною рослинністю) і, поки що, повною мірою, не використовує своєї переваги. Нижньодніпровська природна розкіш, з часом, мала б неабияк послугувати туристичній привабливості Херсона! 

 

 

Кілька десятиліть тому «Лілея» була дуже привабливим місцем відпочинку херсонців. Фактично, це був «пляж у місті» – масовий, транспортно-доступний для значного числа городян, впорядкований. Вельми гармонував із прилеглим Придніпровським парком. Був дуже привабливим для гостей міста (добре, що поблизу пляжу функціонував готель із однойменною назвою – «Лілея») – до пірсу швартувалися туристичні судна з усіх усюд. 

 

Нині ж, курсуючи водним шляхом повз Херсон, туристи вже не причалять до «Лілеї». Не приваблять погляд подорожуючих і «краєвиди» Воєнки з її «архітектурною» строкатістю, береговою захаращеністю, забудовними «атаками» на прибережну смугу. Елеватор, портові споруди тощо теж не поліпшують естетику прибережжя. 

 

Група ентузіастів (серед них – Тетяна Полянська, Ірина Євстафьєва та інші) не один рік привертають увагу земляків, керівників владних структур, народних обранців до проблеми колишньої «Лілеї». У Фейсбуці сформувалась загальнодоступна група «Збережемо пляж «Лілея», улюблене місце відпочинку херсонців», її активісти моніторять стан території, згуртовують небайдужих. 

 

 

Пам′ятаю, кілька років тому, Тетяна Полянська висловлювала у Фейсбуці думку, що вирішальними «важелями» позитивних змін на цьому куточку дніпровського берега мали б стати, насамперед, відновлення для відвідин туристами готелю «Лілея» та пірсу для швартування суден. Час іде, як свідчать численні повідомлення та світлини у соцмережах, територія колишнього пляжу стрімко занепадає і надій щодо позитивних перспектив – майже ніяких… 

 

А ось про що писав Віктор Шевченко: херсонські набережні являють собою жалюгідні шматочки, берег хаотично забудований, тож ситуацію зі збереженням колишнього пляжу «Лілея» доцільно було б розглядати як початок повернення міста до річки «обличчям» шляхом створення суцільної набережної вздовж усього берега, що слід передбачити в перспективному генплані міста… 

 

Ще один момент. Якби, наприклад, вдалося впорядкувати для відпочинку колишній пляж «Лілея», то, після завершення спорудження мостового переходу, мешканцям Таврійського житломасиву, району колишнього бавовняного комбінату тощо не довелося б здійснювати в літню пору «далекі кидки» до Гідропарку, водна зона відпочинку була б значно ближчою, зменшилось би й навантаження на транспортну мережу…

 

 

Зрозуміло, що без підтримки громадських ініціатив владними структурами та депутатським корпусом марно сподіватись на успіх. Нагальна потреба у поліпшенні системного діалогу влади та громади з актуальних питань. 

 

Взагалі, впорядкування, естетика правобережжя Херсона у контексті посилення його туристичної привабливості мали б стати предметом серйозної уваги на міському, обласному, а то й державному рівнях.

Повернутись обличчям до Дніпра!