Слідчий ізолятор Херсона закривають через його перенаселеність та аварійність старих корпусів, збудованих ще за часів Російської імперії. Таку новину повідомили у Офісі Генпрокурора України. І це не просто задум, а рішення, яке вже виконується. Засуджених, щодо яких вироки не вступили у законну силу, переводять до відділень при Дар’ївській виправної колонії № 10 та Північній виправної колонії № 90 на околиці обласного центру. Щотижня туди відправляють по 10-15 осіб, поінформував начальник СІЗО Херсона Олександр Яголковський.
 
Місць у згаданих пенітенціарних закладах вистачає, тож нібито все має пройти без складнощів. Але так лише здається на перший погляд. Річ у тім, що в СІЗО існує так званий сектор максимального рівня безпеки, де утримують засуджених до довічного ув’язнення. Нині їх там тридцятеро. Ні до якої колонії їх переміщувати не будуть, оскільки всі вони – хворі на туберкульоз. І в слідчому ізоляторі знаходяться, оскільки поруч з ним закрита спеціалізована лікарня пенітенціарного відомства, де вони отримують курс лікування. При Дарївській ВК-10 лікарня є своя, проте від туберкульозу там допомоги не надають. А тому «довічників» транспортувати до найближчих виправних закладів наразі не збираються – для них там немає умов ні в плані безпеки, ні в плані надання медичних послуг. Звичайно, такі умови з часом можна створити, та для цього потрібні гроші й ресурси. 
 
 
Не виключено й те, що один з корпусів СІЗО (найновіший) таки залишать для використання за прямим призначенням саме для утримування засуджених до довічного ув’язнення. Та якщо можновладці планують комплекс слідчого ізолятора продати задля поповнення бюджету Мінюсту України, то це неодмінно знизить комерційну привабливість об’єкту. Адже сусідство особливо небезпечних в’язнів, та ще й із туберкульозом, навряд чи буде ідеальним для майбутнього торгово-розважального центру чи таунхаусу в центрі Херсона.
 
І ще одна проблема з переїздом, про яку поки що навіть не згадують, але вона від цього нікуди не поділася. До СІЗО для зустрічей із арештантами їздять слідчі, адвокати, та близькі й рідні на побачення. До віддалених колоній діставатися їм буде довше. Тож якщо не продумати це питання заздалегідь (особливо у випадку з Дар’ївською ВК-10) транспортна проблема може спровокувати незадоволення арештованих і засуджених. А воно може підштовхнути їх до не прогнозованих вчинків – від демонстративних спроб суїциду до бунту із такими самими не прогнозованими наслідками.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.