Понад 120 років ця будівля була окрасою старого Херсона, але російські терористи знищили її. Згадуємо історію споруди, де впродовж останніх 40 років розміщувалася Херсонська ДЮСШ з шахів і шашок. 

 

У ніч на 25 липня внаслідок російського артилерійського обстрілу виникла пожежа в будівлі Херсонської ДЮСШ з шахів і шашок Херсонської міськради по вулиці Соборній, 18. Вогонь фактично знищив пам’ятник архітектури, залишивши лише обвуглені стіни.

«Сьогодні вночі терористи РФ повністю спалили відому будівлю в Херсоні. ДЮСШ з шахів і шашок більше немає…» – повідомив президент ГО «Федерація шахів Херсонської області» Віталій Богданов.

Разом із будівлею згоріли спортивний інвентар, методичні матеріали та історичний архів школи.

 

 

Італійський мінізамок у центрі Херсона

Білосніжну будівлю на Соборній у 1905 році збудував Анджело Анатра – італійський та перуанський віцеконсул. З 1906 по 1918 роки тут розміщувалася Консульська агенція Королівства Італії, родина Анатри також жила в цьому будинку.

 

«Будинок справді дуже відрізняється від звичайних міських споруд і привертає до себе увагу тих, хто проходить або проїздить повз. Особняк збудований в еклектичному стилі, який у ті часи був провідним архітектурним напрямком. Для нього характерні поєднання різних стильових елементів, їх гармонійне переплетення в одній споруді. В еклектиці також суттєву роль грає функціональне призначення об’єкта. Тобто особняк будували з розрахунком, що там буде жити італійський консул, і це добре простежується в деталях будівлі. Вона має дуже урочистий та витончений вигляд», – йдеться в описі будівлі на сайті kherson-future.com.ua.

 

Додамо, що Анджело Анатра також був засновником і командором (президентом) Херсонського яхт-клубу.

У грудні 2020 року на будівлі врочисто відкрили меморіальну дошку в пам’ять про діяльність Анатри. На відкритті побував Надзвичайний і Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні Давіде Ла Чечіліа.

 

 

Туберкульозний санаторій, шаховий клуб, ресторан

Наприкінці 1910-х років віцеконсул виїхав із Херсона, а його маєток було націоналізовано. У радянський період тут розміщувались різні міські установи, змінюючи одна одну. У 1970-х роках в особняку Анатри було дитяче відділення туберкульозного санаторію.

 

Нарешті в 1984 році тут відкрили Херсонський шахово-шашковий клуб. Його першим директором став відомий у Херсоні гросмейстер і майстер спорту із шахів Едуард Будович. За інформацією херсонця Владислава Скрипніченка, клуб був відомий далеко за межами України, оскільки вирізнявся видатними, а то й взагалі небувалими показниками в цьому виді спорту як для провінційного міста.

 

Будович очолював клуб упродовж 15 років, і в цей період у будівлі розміщувалися не лише шахісти.

«У 90-і тут працював один із перших приватних ресторанів, що відрізнявся окремими кабінками та спочатку чудовою кухнею. Влітку в саду біля фонтану працював літній майданчик. У дворі цього будинку поруч тулилося ХОМА – Херсонське об’єднання музичних ансамблів, яке переїхало сюди з парку Леніна. До об’єднання входили музиканти, які своєю грою створювали атмосферу в херсонських ресторанах і кафе», – пише Скрипніченко.

 

 

А херсонський журналіст Володимир Марус додає:

«У складні часи тут квартирували грантові організації, сальса, гімнастика, оздоровчі групи, школа дефіле, журналісти, кришнаїти, а також бар і кафе».

Потужна шахово-шашкова школа

У ДЮСШ з шахів і шашок по вулиці Соборній за всю історію відбулося чимало змагань різного рівня – від міських до міжнародних. На багатьох із них свого часу побував фотокореспондент «Гривни» Анатолій Андрєєв – у його величезному фотоархіві збереглося чимало знімків спортсменів. За словами журналіста, херсонська ДЮСШ завжди була дуже потужною й виховала чимало відомих спортсменів.

 

Ось що розповів «Гривні» фотожурналіст:

«Перші гуртки з шахів і шашок у Херсоні створили Едуард Будович і Всеволод Козакевич. Пізніше вони відкрили ось цей клуб, де розміщувалася ДЮСШ з шахів і шашок.

 

Історія ДЮСШ дуже цікава. По-перше, тут змагалися учасники абсолютно різного віку. Найменшому було 5 років, а найстаршому – 87 років.

По-друге, знаменними стали матчеві зустрічі між містами Херсоном і Миколаєвом. Змагання такого формату проводили ще з 1908 року, перерви робили лише під час війн. Тож за тривалістю херсонсько-миколаївські турніри були лідерами на просторах СРСР.

 

 

Серед відомих шахістів, які були викладачами в ДЮСШ, варто згадати заслуженого тренера України, майстра спорту Валерія Тельмана, Оксану Хорошавіну, майстра спорту та національного арбітра Ірину Куколєву, суддю та організатора багатьох змагань із шахів Миколу Кравченка. Здобували майстерність тут міжнародні гросмейстери Наталя Жукова, Інна Гапоненко, Анжела Борсук, Сергій Овсієвич, брати Богданови та багато інших.

 

Дуже багато проводили змагань серед спортсменів із порушенням зору, працювали гуртки із шашок, які вели заслужений тренер України, майстер спорту Володимир Гавриленко і майстер спорту Юрій Ніценко. До слова, обидва – чемпіони України з шашок. А Юрій Ніценко у складі збірної України серед спортсменів з порушенням зору став чемпіоном Європи».

 

Додамо, що в березні 2021 року, за рік до повномасштабного вторгнення РФ, у приміщенні Херсонської ДЮСШ з шахів та шашок відбувся чемпіонат України з шашок серед юніорів та юнаків. Нині ж заняття відбуваються лише онлайн.

 

Реакція Італії та Литви

Насамкінець зауважимо, що на російський удар, унаслідок якого знищено історичну будівлю, відреагувало Посольство Італії в Україні. На офіційній сторінці відомства в соцмережі зазначено:

 

«Російські атаки на українське місто Херсон сьогодні вранці забрали життя однієї людини та спричинили тяжкі поранення ще двох. Також було пошкоджено історичну будівлю, у якій із 1906 до 1918 року розміщувалося консульське представництво Італії. Посол Італії Карло Формоза, висловивши солідарність із владою та жителями міста, вкотре засудив російське насильство, яке щодня забирає життя мирних жителів і знищує культурну спадщину України.

 

«Було уражено та охоплено пожежею цінну історичну будівлю – пам’ятку не лише архітектури модерну початку ХХ століття, а й символ давньої дружби між Італією та Україною, а також свідчення міцності зв’язків, які ця країна підтримувала ще задовго до здобуття незалежності. Сьогодні ми й надалі стоїмо пліч-о-пліч з Україною в прагненні до справедливого й тривалого миру», – зазначив посол».

 

Також відповідне повідомлення з’явилося на сторінці литовського благодійного фонду Memorabilis LT, який активно допомагає Україні.

 

«Наша шахова дружба розпочалася у 2024 році. Ми передали Херсонській шаховій школі перший шаховий стіл, підписаний тодішньою головою Сейму Литви Вікторією Чміліте-Нільсен. Підписуючи його, гросмейстерка тепло згадувала свій візит до Херсонського шахового клубу у 2021 році й висловила сподівання, що ця прекрасна будівля досі стоїть, а в її стінах і надалі живе шаховий дух. Разом із символічним столом ми тоді привезли підтримку литовського народу, побажання сили та перемоги.

 

Другий такий самий шаховий стіл, який подолав майже 4000 кілометрів, зібрав побажання й підписи незламного Херсона, повернувся до Литви та був подарований Сейму Литви як символ дружби між Литвою та Херсонською областю. Це нагадування всім нам про те, наскільки крихкою є свобода. Сьогодні цей стіл дружби чекає охочих зіграти партію в Центрі відвідувачів Сейму», – йдеться в дописі фонду.

 

Знищення будівлі Херсонського шахового-шашкового центру є частиною тактики РФ, спрямованої на те, щоб стерти сліди мирного життя, зламати дух місцевих жителів Херсона та знищити будь-які осередки, спрямовані на розвиток культури, освіти та спорту.

 

У Херсоні внаслідок російської атаки загинула співробітниця Херсонської обласної державної адміністрації Анжеліка Переверзєва.

Про це повідомив голова Херсонської ОВА Олександр Прокудін.

За його словами, жінка загинула вранці 21 липня - всього за вісім днів до свого 46-річчя.

Анжеліка Переверзєва обіймала посаду заступника начальника управління з питань організаційної роботи апарату Херсонської ОДА – начальника організаційного відділу.

 

26 років свого життя вона присвятила державній службі та Херсонській області. Навіть після початку повномасштабної війни жінка продовжила працювати у рідному Херсоні, незважаючи на постійну загрозу російських обстрілів.

Олександр Прокудін зазначив, що Анжеліка Переверзєва була сміливою, відповідальною та щирою людиною, а також справжнім професіоналом, якого поважали колеги.

«Вона не залишила своє місто і продовжувала працювати для Херсонщини», — зазначив голова ОВА, висловивши співчуття рідним та близьким загиблої.

 

 

У Херсонській області оголосили термінову евакуацію жителів з частини міста Херсона та області. Відповідне рішення ухвалене під час засідання Ради оборони Херсонщини 17 липня. Про це повідомив голова ОВА Олександр Прокудін.

Зокрема, до безпечних регіонів проводиться обов’язкова евакуація з населених пунктів Хрещенівського старостинського округу, з села Чарівне, селища Зеленівка, мікрорайону «Текстильний» та з окремих вулиць Центрального, Корабельного та Дніпровського районів Херсона: Університетської, Комунальної, Театральної, Білоруської, вулиць та провулків, розташованих у напрямку річок Кошова та Дніпро.

Також тут діятиме заборона на в’їзд родин з дітьми через загрозу їх життю.

Також плануються скорочення деяких маршрутів громадського транспорту з урахуванням безпекової ситуації.

Також на засіданні ухвалили рішення встановити на найнебезпечніших ділянках автомобільних доріг мобільні укриття для захисту учасників дорожнього руху.

 

Уряд доручив відповідальним міністерствам невідкладно підготувати рішення про виділення з резервного фонду 3,04 млрд грн на підтримку громади Вишневого Київської області для ліквідації наслідків ворожого обстрілу 6 липня. А скільки загалом коштів є у держави, щоб розв’язати житлові проблеми українців із постраждалих регіонів?

Про це повідомила премʼєр-міністр України Юлія Свириденко. Кошти буде спрямовано на виплату компенсацій за зруйноване або пошкоджене житло, відбудову знищеного житла, капітальний ремонт багатоповерхівок, а також відновлення інженерних мереж.

 

Нагадаємо: після російської атаки відбулася детонація боєприпасів або вибухонебезпечних речовин (наразі триває слідство). У результаті пошкоджено понад 200 об’єктів: понад 100 житлових будинків (близько 80 приватних і понад 30 багатоквартирних), приблизно 20 адміністративних, виробничих, торговельних і складських будівель, 7 гуртожитків залізничників, де проживали понад 160 родин. Евакуйовано сотні людей. Для вирішення житлових потреб жителів Вишневого уряд одразу передбачив додаткові кошти.

 

 

Мільйони українців мають житлові проблеми

Без сумніву, всі українці, які внаслідок збройної агресії Росії втратили житло або вимушені були покинути свої оселі, потребують допомоги та підтримки.

Але річ у тім, що в Україні – мільйони людей, які з 2022 року, а хто й з 2014 року очікують на вирішення житлового питання.

 

«Багато говорять про неприпустимість дискримінації відносно людей, які покинули свої домівки через війну. Але коли це свідомо робить влада, то це вже політика держави. Чи бачить це Уповноважений з прав людини?! Якщо ні, це недбалість в роботі. Якщо так, це злочин», – вважає жителька нині окупованого міста Олешки Світлана, яка виїхала з окупації та втратила житло на окупованій території.

 

Сьогодні пані Світлана, як і тисячі родин, що виїхали з ТОТ на підконтрольну Україні територію, не мають права на житлові сертифікати. Адже відповідна програма поширюється лише на представників пільгових категорій.

Ба більше – мільйони українців, які вимушені були стати ВПО, не можуть отримати сертифікати на придбання їхнього зруйнованого житла у прифронтових регіонах.

 

 

Що кажуть херсонці

Далі – ще декілька коментарів жителі Херсонщини, які ми зібрали в соцмережах.

Тетяна: «Херсон, затоплення, 3 роки чекання. Комісія була в липні 2023, поставили 3 групу затоплення – під знос. Тепер пишуть, що треба знову комісія, а вона не може прийти, бо небезпечно. В мене питання: що там змінилося, якщо там не можна жити вже 3 роки?!»

 

Людмила: «Шкода людей з Вишневого, співчуваю кожному, але… Ми через це вже пройшли, побачили свої розбиті домівки і вже роки чекаємо, бо черга, бо нас таких багато, бо ми біженці від війни, бо ми повинні розуміти… Виходить, як ближче до Києва, то черги вже й не має. І соромно навіть подумати, що для допомоги Вишневому можуть знову відірвати кошти від військових…»

 

Валентина: «Я теж біженка з лівобережжя Херсонщини, з окупованих Олешків. Втратила квартиру і все, що в квартирі, все згоріло і зруйноване після прильоту. Я не можу подати документи на компенсацію зруйнованого житла, тому що у нас окупована територія. То що робити в такому разі? Ми що гірші за інших людей, які постраждали, але отримають компенсацію за зруйноване житло? У нас одне життя, і ми повинні ждати допомоги на нове житло роками, і чи діждемось коли-небудь цієї компенсації. І чому ділять нас так несправедливо. Хтось тільки що постраждав і їм зразу вже і допомога, а ми ждемо понад 4 роки після затоплення, після підриву Каховської ГЕС, потім після руйнування від прильоту…»

 

 

Людмила: «Я з Берислава Херсонської області, місто знищене вщент, сертифікати отримують одиниці, 5-поверхівкам не дають нікому (хоч немає повністю під’їздів). І ми вже 4 довгих роки сам на сам зі своєю бідою. ЦЕ НЕСПРАВЕДЛИВО ОДНИМ НА ДРУГИЙ ДЕНЬ УЖЕ ВСІ БЛАГА, А ДРУГИМ на п’ятий рік велику дулю!»

 

Скільки коштів є у держави на вирішення житлових проблем

Станом на червень 2026 року в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна зафіксовано понад 342 тисячі об’єктів, пошкоджених або знищених внаслідок російської агресії. Із них майже 300 тисяч – житлові будинки. Наразі для виплат через механізм житлових сертифікатів забезпечено фінансування у розмірі 2,8 млрд грн. Ці кошти вже заброньовані отримувачами компенсацій або перебувають на стадії перерахування за укладеними договорами купівлі-продажу житла.

Завдяки цьому понад 1,5 тисячі українських родин, які втратили свої домівки через війну, отримають можливість придбати нове житло. Про це повідомляє Міністерство розвитку громад та територій.

 

У звіті Рахункової палати, оприлюдненому в червні, зазначено, що «відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, на 01.04.2026 загальний обсяг коштів за погодженими заявами на отримання компенсації за:

 

 

пошкоджене житло становить 14,2 млрд грн, з них не виплачено – 1,0 млрд грн;

знищене житло у вигляді житлових сертифікатів – 65,4 млрд грн, з них не виплачено – 23,8 млрд грн;

знищене житло у вигляді компенсації для відбудови на власній земельній ділянці – 2,6 млрд грн, при цьому виплати відбуваються двома платежами: перша половина суми – після звернення отримувача щодо фінансування, друга – залишається заброньованою для виплати після проходження проміжної верифікації та підтвердження цільового використання першої частини компенсації, станом на 01.04.2026 загальна сума усіх виплачених перших платежів становила 917 млн грн, других платежів – 326 млн гривень».

За даними «Слово і діло», станом на травень 2026 року у межах програми «єВідновлення» майже 196 067 тисяч українських родин отримали компенсації на відновлення пошкодженого житла на суму 89,7 млрд грн.

 

«Наймасовішим напрямом залишаються виплати за пошкоджене житло. За цією програмою понад 138 тисяч родин отримали компенсації на суму 13,5 млрд грн. Загалом українці подали понад 215 тисяч заяв», – йдеться у повідомленні.

Понад 56 тисяч родин отримали житлові сертифікати на загальну суму 74,9 млрд грн для придбання нового житла. За цим напрямом було подано понад 136 тисяч заяв. Станом на 11 травня нове житло вже придбали понад 31,3 тисячі сімей, серед яких понад 11 тисяч – внутрішньо переміщені особи. На початку 2026 року уряд додатково перерозподілив 15 млрд грн саме на компенсації для ВПО.

 

Також тривають виплати на відбудову на власній земельній ділянці – кошти першого траншу отримали 794 родини на суму 951,6 млн грн, а також 336 родин вже отримали кошти другого траншу на 420,6 млн грн.

 

Крім того, у межах «єВідновлення» триває реалізація частини програми «Житло для внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій». Наразі погоджено 3 296 заявок на житлові ваучери на загальну суму 6,59 млрд грн. Загалом за цим напрямком подано понад 38 000 заяв.

Однак, крім недостатнього фінансування, існує й інша проблема: комісії з обстеження пошкодженого та зруйнованого житла не в змозі провести обмеження у червоних зонах, а місцева влада – забезпечити дистанційне обстеження в тих обсягах, які є.

 

9 липня у місті Миколаїв пройшла панахида та відспівування волонтерки, 48-річної херсонки Олени Тарасенко, яка померла через травми, отримані внаслідок ворожої атаки. Поховали херсонку 10 липня в Одесі.

 

Нагадаємо, наприкінці травня близько 10:00 волонтерка перебувала за кермом автомобіля, коли російські війська обстріляли Херсон з артилерії. Внаслідок атаки жінка отримала тяжкі уламкові поранення. Вона перебувала в комі, а друзі збирали кошти на її лікування. Лікарі провели надскладну операцію, видалили уламок із мозку та гематому.

 

 

Понад місяць миколаївські медики відчайдушно боролися за життя 48-річної тяжкопораненої херсонки. 4 липня стало відомо, що жінка померла.

 

До повномасштабного вторгнення Олена Тарасенко працювала водійкою тролейбуса, мала стаж роботи – 25 років. На початку великої війни працювала кейс-менеджеркою ГО ХОЦ «Успішна жінка». Жінка мріяла у майбутньому стати фіксеркою та працювати з іноземними журналістами та супроводжувати їх у зонах бойових дій. Про це йдеться у сюжеті «Суспільного. Колеги згадують її як добру, сміливу, щиру жінку, готову завжди прийти на допомогу.

Також вона була відомою волонтеркою, пройшла через російський полон.

 

Як пише Nikcenter – центр журналістських розслідувань, у 2022 році Олена Тарасенка вивозила жінок та дітей з окупованого Херсона на підконтрольну Україні територію, а потім привозила до міста гуманітарну допомогу. Так, одного дня, готуючись до чергової такої поїздки, жінка потрапила у російський полон, де її тримали в катівні.

 

 

«Вона дуже смілива. Вона говорила, що після того, як побувала в полоні, в неї зникло відчуття страху. Вона нічого не боялась, допомагала кожному. Коли вона потрапила в лікарню після того жахливого обстрілу, мені, мабуть щодня телефонували до сотні людей різного віку, різних статусів. Всі за неї хвилювалися, передавали вітання, збирали гроші. Ми всі не могли уявити, що все закінчиться так», – розповіла ЦЖР близька подруга жінки – Тетяна.

Як повідомили на сторінці ХОЦ «Успішна жінка», 9 липня в Миколаєві пройшла панахида та відспівування, а саме церемонія прощання та поховання Олени Тарасенко відбулося10 липня в Одесі.

 

6 липня окупанти двічі завдали ударів керованими авіабомбами по Херсонщині. 2 із 12 КАБів влучили в будівлю ТРЦ «Суворовський» на вулиці Європейській.

«Орієнтовно о 16:20 російські війська завдали авіаудару по середмістю Херсона. Окупанти скинули дві керовані авіабомби на торговельно-розважальний центр. Унаслідок влучань будівля зазнала серйозних руйнувань», – повідомила пресслужба Херсонської ОВА.

 

Російська авіація фактично зруйнувала споруду, яка понад 15 років залишалася одним із найвідоміших і скандальних довгобудів Херсона. У соцмережах поширюють відео з окупаційних джерел, на якому видно влучання ворожих КАБів по будівлі ТРЦ в центрі Херсона 6 липня:

 

 

Водночас реакція багатьох херсонців виявилася несподіваною. У соцмережах люди переважно пишуть, що нарешті приберуть цей довгобуд, який багато років псував історичний центр міста. У коментарях під фото руйнувань херсонці зазначають, що це «єдина будівля, якої не шкода».

 

Тамара: «Це незаконна будівля. Це одоробало споганило нам спуск в «Океан». Її потрібно було разом із Сальдо давно знести».

Ксенія: «Знесуть сальдівське доробло, а ми після перемоги знов зробимо сходи до театру».

Тетяна: «Сальдо вирішив розгромити своє творіння, мабуть, відчуває крах… Знищити, щоб нікому не дісталося)))) тепер хоч вулиця буде простора».

Натомість найбільше співчуття у містян викликала доля сусідніх історичних будівель, які також постраждали від удару. Насамперед – театру імені Миколи Куліша, фасад якого свого часу фактично закрила громіздка будівля ТРЦ.

 

Світлана: «Я більше за театр переживаю! Сильно пошкодили? А це одоробало не шкода, головне, щоб там людей не було».

У соцмережі директор театру Олександр Книга поділився знімками, на яких видно, в якому стані будівля храму Мельпомени. Вилетіли вікна та плити, якими раніше закривали вибите скло; по будівлі видно тріщини.

 

 

«Театр сьогодні. Знову КАБи поряд!» – написав він.Амбітний проєкт перетворився на довгобуд

Історія ТРЦ розпочалася на початку 2000-х, коли фірма «Берег» депутата міськради, а нині зрадника Дмитра Больбота, задумала будівництво торгових павільйонів уздовж сходів, що вели від театру на вулицю Європейська (колишня Суворова). Перший проєкт доволі непогано вписувався в історичний ареал міста. Але далі почалися незрозумілі ані містянам, ані нормальним архітекторам трансформації. Демонтували сходи, поверховість за проєктом збільшилася до рівня майже девʼятиповерхівки. Протести людей, публікації у медіа нічого не змінили – одороболо, як будівлю називали херсонці, повільно зростало.

 

Будівництво ТРЦ «Суворовський» розпочалося у 2011 році. Розробником виступало ТОВ «Олеся», а власником проєкту був херсонський підприємець Сергій Карунос. Інвестори обіцяли сучасний 5-поверховий ТРЦ площею понад 50 тисяч квадратних метрів із підземним паркінгом, ресторанами, басейном та кінотеатром. Загальну вартість проєкту оцінювали у 439 млн гривень.

 

Однак реалізувати амбітні плани так і не вдалося. У березні 2012 року відкрили лише перший поверх. Решта комплексу так і залишилася недобудованою. Уже невдовзі після відкриття місцеві медіа, зокрема й «Гривна», повідомляли про просідання ґрунту навколо будівлі та інші проблеми.

У підсумку протягом багатьох років до початку повномасштабного вторгнення РФ працював лише перший поверх ТРЦ, який містив невелику кількість торговельних приміщень.

 

 

Для багатьох херсонців поява ТРЦ нерозривно пов’язана з періодом, коли містом керував Володимир Сальдо, який після повномасштабного вторгнення перейшов на бік Росії. Саме за його каденції центр Херсона активно забудовували комерційними об’єктами.

Будівництво «Суворовського» від самого початку супроводжувалося скандалами щодо законності, впливу на історичне середовище та безпеки споруди. Особливо гостру критику викликало те, що новий ТРЦ практично перекрив огляд на будівлю театру імені Миколи Куліша – одну з архітектурних візитівок міста.

 

Після виникнення фінансових проблем будівництво фактично зупинилося. Будівля опинилася в заставі «Сбербанку Росії» через багатомільйонні кредити.

У 2020 році місцеві медіа повідомляли, що контроль над об’єктом отримали структури, пов’язані з херсонськими бізнесменами та депутатами міської ради – братами Геннадієм і Владленом Гіріними. За оприлюдненою тоді інформацією, вони викупили банківську заборгованість попередніх власників, яку оцінювали приблизно у 200 млн гривень, і заявляли про наміри добудувати комплекс.

 

Однак цього так і не сталося. Для кількох поколінь херсонців «Суворовський» залишався символом незавершених обіцянок. Будівлю роками називали головним довгобудом міста, а її зовнішній вигляд – одним із найневдаліших прикладів забудови історичного центру.

 

 

Утім, навіть ті, хто ніколи не симпатизував появі ТРЦ «Суворовський» у центрі Херсона, сьогодні наголошують: справжня трагедія – не в руйнуванні самого довгобуду. Адже російські КАби знову вдарили по самому серцю міста, пошкодивши історичну забудову центральної вулиці, театр та інші будівлі, які є частиною справжньої історії обласного центру. А удар по самому ТРЦ лише поставив крапку в історії одного з найсуперечливіших архітектурних проєктів Херсона.

 

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець перевірить обставини мобілізації директора Школи гуманітарної праці Артема Кияновського. Приводом для перевірки стало звернення педагогічного колективу. Крім того, омбудсмен заявив про необхідність реформи мобілізації в Україні.

 

Нагадаємо, 23 червня цього року Артем Кияновський прямував до Києва для участі в засіданні Науково-методичної комісії з інноваційної діяльності Міносвіти. Однак на блокпості в місті Південноукраїнськ, на Миколаївщині, його зупинили для перевірки документів. За її результатами Кияновського відвезли до Миколаєва для проходження військово-лікарської комісії, після чого направили до військової частини. При цьому, за словами його близьких,  зв’язку з ним не було, адже телефон в нього забрали.

 

 

Днями свою перевірку цієї ситуації розпочав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, про що він повідомив на своїй сторінці у Фейсбук:

 

«До мене звернувся педагогічний колектив одного з ліцеїв Херсонщини. Їхній директор — заслужений працівник освіти України, кандидат педагогічних наук. Уже 35 років він очолює заклад, а під час тимчасової окупації Херсонщини не залишив свій колектив і зробив усе, щоб ліцей не припинив роботи жодного дня. Проте під час поїздки до Києва 57-річного керівника затримали на блокпості та направили на проходження ВЛК.

 

За зверненням педагогічного колективу я вже розпочав перевірку викладених обставин. Але переконаний у тому, що нам потрібна дієва реформа мобілізації. Яка буде насамперед ставити на перше місце людину, а не працюватиме як бездушний конвеєр. Рішення мають ухвалюватися не лише за формальними критеріями, а й із урахуванням принципів справедливості».

 

 

У коментарях під дописом не всі погодились з позицією Лубінця, зокрема зазначивши, що потрібно вчасно оформлювати відстрочку, не порушуючи військового обліку.

Оксана Стециших: «Всі вчителі-мущини, проходять ВЛК і пройшли. Коли цей директор не пройшов, то його правомірно затримали і направили туди, де він повинен був бути давно і пройти ВЛК».

Водночас були і коментарі підтримки директора ліцею, зокрема від педагогічного колективу:

 

Тетяна Левакіна: «Не кожна людина може 35 років керувати успішним закладом освіти. І не кожна людина буде корисна для війська так само, як на освітянській посаді. Згідна з паном Лубінцем: у подібних випадках має перемагати здоровий глузд».

 

Херсонські освітяни та діячі культури підготували відкритого листа до міністра освіти і науки Оксена Лісового та голови профільного комітету Верховної Ради Сергія Бабака щодо ситуації навколо нещодавньої мобілізації директора Школи гуманітарної праці Артема Кияновського.

Лист оприлюднили на фейсбук-сторінці навчального закладу.

 

Високопосадовців просять «сприяти забезпеченню всебічного вивчення обставин, проведення відповідної службової перевірки щодо дотримання законодавства у ситуації з мобілізацією Артема Кияновського.

 

 

Нагадаємо, 23 червня цього року Артем Кияновський прямував до Києва для участі в засіданні Науково-методичної комісії з інноваційної діяльності Міносвіти. Однак на блокпості в місті Південноукраїнськ, на Миколаївщині, його зупинили для перевірки документів. За її результатами Кияновського відвезли до Миколаєва для проходження військово-лікарської комісії, після чого направили до військової частини. При цьому, за словами його близьких,  зв’язку з ним не було, адже телефон в нього забрали.

Зважаючи на ці обставини, херсонські освітяни у своєму листі просять високопосадовців у сфері освіти взяти ситуацію з мобілізацією директора навчального закладу під контроль.

 

«Просимо також урахувати, що йдеться про 57-річну людину, яка не проходила військової служби за станом здоров’я. За таких обставин виникає закономірне питання: де саме її професійний досвід, знання й багаторічна управлінська практика принесуть найбільшу користь державі? Ми переконані, що саме в галузі освіти, де ці знання є унікальними й навіть незамінними», – йдеться у відкритому листі.

 

З 1 липня 2026 року в Україні набуває чинності низка важливих змін, які торкнуться банківських операцій, продажу палива, соціальних виплат, пенсійного забезпечення, міжнародних відправлень, приймальної кампанії до вузів та інших сфер. Деякі нововведення почали діяти ще наприкінці червня.

 

З 26 червня набули чинності нові правила НБУ щодо поповнення банківських карток через термінали самообслуговування. Тепер для внесення готівки необхідно вказати номер телефону та підтвердити операцію одноразовим кодом із SMS або телефонного дзвінка.

Без підтвердження гроші на карту не зарахують. Виняток зроблено для сплати податків, комунальних послуг, штрафів, транспортних квитків та поповнення мобільного телефону на суму до 500 гривень на місяць.

 

 

У липні військовослужбовці вперше отримають грошове забезпечення за оновленою системою.

Наразі всім військовим передбачена щомісячна тилова надбавка у розмірі 10 тисяч гривень, а додаткові виплати залежатимуть від участі у бойових діях та завдань, що виконуються. Максимальний розмір бойових виплат може сягати 460 тисяч гривень на місяць.

 

Військовий стан та загальну мобілізацію продовжено до 2 серпня 2026 року. Нових правил призову з 1 липня не запроваджується.

Військовообов'язковим рекомендують завжди мати при собі паспорт, військово-обліковий документ та паперову виписку з програми «Резерв+», оскільки за відсутності зв'язку електронна версія може бути недоступною.

 

З 1 липня українські заправки переходять на бензин стандарту Е10, що містить від 7% до 10% біоетанолу. Одночасно вводиться європейське маркування палива: бензин позначатимуть E5 або E10 , дизель – B7 .

При цьому звичні марки А-92 та А-95 залишаться у продажу . Очікується, що вартість палива зросте  — приблизно на 50–70 копійок за літр .

 

 

Програма державного кешбеку на купівлю палива припинила дію. Використовувати накопичені бонуси можна було до 30 червня.

При цьому програма "Національний кешбек" для українських товарів продовжує працювати.

 

З 17 липня ветерани, учасники бойових дій та люди з інвалідністю внаслідок війни зможуть використати житловий ваучер вартістю до 2 мільйонів гривень як перший внесок за програмою «еОселя».

Крім того, передбачено пільгове іпотечне кредитування під 3% річних після ухвалення відповідного законопроекту.

 

Країни Євросоюзу починають поетапно запроваджувати нові митні правила. Для комерційних відправлень та подарунків вартістю понад 45 євро з'явиться обов'язковий збір у розмірі 3 євро за кожну товарну категорію у декларації. Додатково можуть нараховуватися ПДВ та місцеві митні платежі.

 

 

З 1 липня продовжується перерахунок пенсій для окремих категорій пенсіонерів.

Автоматично нараховуються вікові доплати:

300 грн - після 70 років;

456 грн - після 75 років;

570 грн - після 80 років.

Також окремим непрацюючим пенсіонерам віком від 65 років можуть підвищити мінімальну пенсію до 4213 гривень .

 

На державному рівні тарифи на воду не підвищувалися, проте наразі рішення про їх перегляд приймають органи місцевого самоврядування. Тож у окремих містах вартість водопостачання може змінитися.

При цьому ціни на газ, електроенергію, опалення та гарячу воду залишаються без змін .

 

З липня перелік програми «Доступні ліки» поповниться 51 новим міжнародним непатентованим препаратом .

Вони призначені для лікування серцево-судинних захворювань, профілактики тромбозів, зниження рівня холестерину та реабілітації після інфаркту.

 

 

Міністерство фінансів щомісяця перевірятиме, чи не знаходяться внутрішньо переміщені особи за кордоном понад 90 днів поспіль.

Крім того, Пенсійний фонд аналізуватиме майновий стан одержувачів допомоги. При виявленні порушень виплати може бути припинено.

 

Державна служба з питань праці почне контролювати дотримання роботодавцями квот із працевлаштування людей з інвалідністю.

Замість колишньої системи штрафів запроваджується механізм обов'язкових цільових внесків для підприємств, які не виконують встановлених норм.

 

З 1 липня розпочинається реєстрація електронних кабінетів абітурієнтів у системі ЄДЕБО.

Прийом заяв на вступ до бакалавра пройде з 19 липня по 1 серпня . Подати можна до 10 заяв , з яких не більше ніж п'ять — на бюджетні місця.

 

Вдень 23 червня російські війська атакували Одещину ударними безпілотниками. Внаслідок атаки на узбережжі Одеси загинула 26-річна жінка, ще один чоловік дістав поранення. Трагедія сталася під час повітряної тривоги та роботи сил протиповітряної оборони з відбиття ворожого удару.

Як розповіла «Гривні» херсонка Галина, гучно було навіть на тих пляжах, які були далеко від місця трагедії:

 

«Ми приїхали в Одесу кілька днів тому з Києва. У цей час саме відпочивали на пляжі, не на тому, де загинула дівчина, а на іншому. Було дуже гучно. Діти сильно кричали».

Трагедія сталася на пляжі «Відрада» – одній з популярних локацій в Одесі. За інформацією, яку поширювали очевидці та місцеві пабліки, жінка зазнала тяжкого поранення, уламок дрона влучив у шию. На жаль, дівчину не змогли врятувати. У таких випадках йдеться про лічені хвилини.

 

 

У соцмережах люди писали, що швидка їхала близько 40 хвилин. Водночас люди, які були безпосередніми очевидцями трагедії, у коментарях це спростовували. Крім того, начальник Одеської ОВА Олег Кіпер зазначив, що за інформацією Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, виклик на лінію «103» надійшов о 12:15.

«Перша бригада екстреної медичної допомоги прибула на місце о 12:27, друга – о 12:30, третя – о 12:34. Попри те, що на момент прибуття медиків постраждала жінка вже не подавала ознак життя, лікарі ще протягом 40 хвилин проводили реанімаційні дії», – написав Кіпер.

 

Що відомо про загиблу

26-річна дівчина, яка оримала смертельне поранення на одеську пляжі, є уродженкою Скадовська. Її ім’я – Дарина Кравченко. Про це повідомила її тітка у фейсбук.

Дівчина приїхала до Одеси на відпочинок з Києва. У столиці вона працювала заступником директора діагностичного центру у м. Київ.

Трагедія, що сталася на одному з міських пляжів, викликала широкий резонанс у соцмережах. Українці обговорюють не лише саму атаку, а й те, наскільки безпечним може бути відпочинок біля моря під час війни, чи достатньо укриттів на узбережжі, чи чому там немає чергових медиків.

Крім того, ця безперечно страшна трагедія оголила і іншу важливу проблему – чому багато людей перестали реагувати на сигнали повітряної тривоги і легковажно ставитися до власної безпеки?!

 

Пляж не мав офіційного дозволу

Зазначимо, що на сьогодні в Одеській області офіційно відкриті для відвідування 27 пляжних ділянок. Перед відкриттям вони пройшли необхідні перевірки та погодження.

Втім, як зазначив начальник ООВА Олег Кіпер, на момент трагедії зазначена пляжна ділянка не пройшла комісійну перевірку і не була включена до переліку перевірених та офіційно відкритих для відвідування місць.

 

 

Люди стали легковажно ставитися до тривог

Якщо раніше головним аргументом проти відпочинку на узбережжі була мінна небезпека, то сьогодні багато хто говорить про іншу проблему – атаки дронів та уламки збитих повітряних цілей.

Втім, трагедія на пляжі «Відрада» оголила ще одну проблему. Багато українців настільки звикли до війни та повітряних тривог, що перестали сприймати їх як безпосередню загрозу.

 

Попри оголошення повітряних тривог, численні повідомлення про рух ворожих безпілотників, роботу ППО та попередження про небезпеку для окремих районів міста, чимало людей продовжують залишатися на пляжах навіть під час атак.

При цьому інформації про загрози сьогодні більше, ніж будь-коли. Окрім офіційних сповіщень, працюють десятки телеграм-каналів, які повідомляють про напрямок руху дронів та ракет, попереджають про небезпеку для конкретних районів і фактично дозволяють людям оперативно оцінити ризики.

 

Дійсно, самі відпочивальники часто зізнаються, що навіть під час атак продовжують залишатися на пляжі. Ось декілька коментарів на цю тему з соцмереж:

«Уламок може прилетіти не лише на пляжі, а просто посеред вулиці. Будь-яке приміщення поруч – кафе, готель чи магазин – уже краще, ніж залишатися на відкритому пляжі. Але будемо відвертими: всі просто втомилися і часто ігнорують тривоги».

 

 

***

«Пару тижнів тому була на пляжі, живу навпроти. І тут шахеди та кулеметна черга. Встала під дерево, бо бігти нема куди і небезпечно. І знаєте, що робили люди з дітьми? Правильно – нічого. Купалися, діти бігали по пляжу чи гралися в пасочки. Абсолютно ніхто, крім мене, не став навіть під дерево. Місяць до того шматок збитого шахеда прилетів у зовнішній блок мого кондиціонера. Метал поплавив. Може треба трохи думати про безпеку?».

***

«Якщо є якась можливість себе убезпечити, чого не постаратися це зробити? Мільйон телеграм-каналів, які пишуть небезпеку просто до району. Це ж одне-єдине життя, яке і так дуже крихке».

***

«Будь ласка, шукайте укриття. Біля багатьох пляжів їх зараз починають ставити. Якою б мене не називали – «тривожною» чи «панікеркою», після стількох років життя в Одесі під час війни я все одно ховаюся, якщо є реальна небезпека. Навіть якщо треба десять хвилин посидіти в укритті».

***

«Сьогоднішня ситуація є ще одним доказом того, що під час нальоту потрібно бути в сховищі, а не на шезлонгу. Особливо коли всі на публічних сторінках пишуть про те, де і що літає».

***

«Я з Одеси. Коли лунають тривоги, ми з малими швидко йдемо з пляжів. Як би це некомфортно не було. Це про здоровий глузд. Те, що сталося, – страшна трагедія. Але те, що багато людей перестали реагувати на тривоги, теж є проблемою. П’ять років життя під обстрілами не означають, що на небезпеку можна не зважати».

***

«Підтримую. Скільки разів бачила що як починається робота ППО навколо всі збираються, знімають на телефони чи просто стоять роззявивши рота. Ще й з дітьми. Ну бляха, це ж не цирк. Кожен сам відповідальний за своє життя».

 

Про це говорить і переселенка з Херсонщини, з якою поспілкувалася «Гривна». Ольга зізнається, що сама не завжди реагувала на тривоги так, як варто було б.

«З 2022 року живу в Одесі, торік взагалі вперше купалася в морі. Декілька разів були тривоги і чули збиття. Скажу відверто, в укриття не ходили, хоча до нього було приблизно п’ять хвилин швидким кроком. Просто моніторили групи, куди летить. Дуже шкода дівчину, але сподіваюся, що цей трагічний випадок змусить багатьох замислитися. Ми дійсно сильно розслабилися. Так не має бути!».

 

Чи вистачає укриттів?

Окремою темою обговорення і доволі дискусійною стала доступність і кількість укриттів біля моря.

«Я ходжу в Аркадію на плити. Якщо що – йду в паркінг «Морської симфонії». Але де мобільні укриття? Навіть якщо вони є, до них ще треба добігти. Ми живемо під час війни. Нас убивають удома, на пляжі, у магазині та на вулиці», – написала одеситка після трагедії.

Інші користувачі зазначають, що в районі пляжу «Відрада» укриття були і відносно близько:

«В данному випадку укриття були зовсім близько, як кажуть очевидці. Коли немає близько – лягайте під бардюр чи що завгодно інше, в канаву, під стіну. Спиною вверх і голову закрити, то все рівно шанси збільшує, але по факту мені здається в цьому місті так роблю тільки я. І так, укриттів недостатньо!».

***

«Як одеситка чесно: укриття мобільне було в 10 метрах від загиблої. Тривога лунала годину як. Об 11:20 високий рівень, відбивався порт. Об 11:49 канонада в Аркадії, не збили, пішов на місто, канонада по місту. О 12-й останній відбивала Відрада. О 12-й з гаком в неї й прилетіло. Не чули попередні канонади не могла ніяк, трясло все місто».

***

«Як одеситка я скажу що не треба грати з Боженькою в карти. Часу звалити було дохєра й трішки. Там на «Відраді» є мобільне укриття. Піднятись ну метрів вісім. Ну чуєте Аркадія – ну зваліть. Не чути Аркадію було нереально, громихоцало адово. Ми на роботах були, одразу зрозуміли, що пре щось низько, не фіксують, раз наші почали хєрачіти».

***

«Стоять мобільні укриття вздовж лінії моря, треба не нехтувати в берегти себе!».

***

«Я була поряд з цими подіями … Шахеди дійсно летіли прям над пляжами. Я не ходжу в укриття постійно, але треба таки трішки думати коли прям над тобою летить дрон, а в 10 метрах стоїть розрахунок кулемету. Шкода дівчину, безумовно. Але ця смерть на жаль дуже дурна».

До того ж сама авторка цього коментаря зазначила, що в момент ворожої атаки перебувала в укритті.

Втім, чи дійсно укриттів достатньо, наскільки вони доступні і чи можуть вони вмістити всіх відпочивальників – питання відкрите.

Ще до початку сезону Одеська міська рада повідомляла про встановлення восьми додаткових мобільних укриттів на ділянці від Ланжерона до 16-ї станції Великого Фонтану. Таким чином загальна кількість укриттів на узбережжі мала зрости до 19.

 

 

«Головний пріоритет – безпека відпочивальників. Тому до початку сезону коштом міського бюджету на узбережжі встановлять 8 додаткових мобільних укриттів. Вони з’являться на ділянці від пляжу «Ланжерон» до 16-ї станції Великого Фонтану. Загальна кількість придатних укриттів на узбережжі зросте до 19 одиниць», – писали на сторінці міськради.

Втім, не будемо забувати і про іншу сторону. Чимало людей наголошують: навіть там, де захисні споруди розташовані поруч, частина людей під час тривог не поспішає ними користуватися.

Тож питання безпеки на узбережжі сьогодні складається з двох однаково важливих складових – наявності достатньої кількості укриттів та готовності самих відпочивальників реагувати на загрози. Адже навіть найкраща інфраструктура не може гарантувати безпеку, якщо люди свідомо залишаються на пляжі під час повітряної тривоги.

 

Чи варто закривати пляжі

Саме після таких дискусій у соцмережах постало питання: чи варто взагалі дозволяти відпочинок на узбережжі під час війни.

Думки людей розділилися.

Дехто навіть вважає, що пляжі потрібно закрити через постійну загрозу атак. А дехто говорить, що свідомо не відвідує пляжі через небезпеку:

 

«Не розумію людей, які їдуть «відпочити» в Одесу, яку можна вважати на першій лінії «фронту», бо все ж з моря летить… От хоч вбийте, не розумію цього».

***

«Я того і не була на пляжі з 2022 року. Боюсь мін. З мене сміються оточуючі, говорять, що всі на море ходять, засмагають, плавають, а я якась панікерша».

Інші люди переконані, що це не вирішить проблему, адже люди все одно шукатимуть можливість відпочивати біля моря:

«Я Вам скажу так, люди будуть їхати та відпочивати на пляжах, адже планували свій відпочинок заздалегідь після такої важкої зими! Прилетіти може будь де і будь в кого, головним питанням тут залишається особиста безпека – не нехтувати оповіщеннями про тривогу, по можливості слідкувати за пабліками: що, де, куди і звідки летить ! І якщо є можливість знайти укриття – то обовʼязково ним скористатися ! А далі діло кожного ! Це моє субʼєктивне бачення ! Одеса зі своїми відкритими пляжами тут ні до чого».

***

«Їздила і буду їздити сюди щороку».

***

«Господи, та можна дорогу переходити і неадекват якийсь зібʼє. Можна йти і штукатурка якась з фасаду впаде і вбʼє. В кожного свій кінець і ніхто не знає який і коли. Люди з Харкова переїхали у Львів і загинули від ракети. Потрібно бути уважним і реагувати на тривоги, але, на жаль, це не завжди і не всіх спасає».

***

«Щодня прилітає по домах. Тепер вдома не жити?».

***

«Обов’язково поїдемо цього літа до моря ! Вже два роки поспіль їздимо, ні, не страшно, дома , чи будь де, може прилетіти, Одеса прекрасна!».

***

«А до чого тут Одеса? Хочете чи не хочете, а війна по всій території України,якщо що. І трапитись це могло будь- де і будь з ким, нажаль».

***

«Безпечних місць немає … тому нічого не зміниться, люди приїжджали і приїжджатимуть на море».

***

«Всі заклики шукати винного в тому, що трапилося, і негайно закрити пляжі, особисто я вважаю безпідставними!Пояснюю СВОЮ точку зору:

1. Винен той, хто запустив шахеди містом і КРАПКА!

2. ВСІ, хто залишився жити в Україні, щосекунди ризикують своїм життям! І повинні це усвідомлювати та розуміти! Або виїжджати до безпечних країн!

3. Я ходжу на пляж ЗАВЖДИ! І мені не заважали ні ковід…ні шалені обмеження, ні «мінні» поля в перші роки вій…ни! Однак я, і тільки я відповідаю за своє ЖИТТЯ!

4. Я часто потрапляю під обстріли під час сходу сонця ( любить наш ворог цей час ) і я, розуміючи та усвідомлюючи небезпеку, ховаюсь

5. Докази у стилі «Можна жити і без моря!», «Потерпіть!», «Не час» та інші застосовуйте до себе! Ця війна дуже надовго, якщо не назавжди! І відкладати життя для мерзотників особисто я відмовляюся!

6. Укриття там є! Було б бажання його відвідати – правда всіх воно не вмістить, на жаль.

7. Залишатися на пляжі, коли летять смертоносні болванки і працюють по них наші – повне безумства».

 

Трагедія на пляжі в Одесі стала не лише приводом для дискусії про безпеку відпочинку біля моря. Вона нагадала, що російські атаки залишаються щоденною реальністю, а небезпека може наздогнати будь-де – на вулиці, у транспорті, вдома чи під час відпочинку біля моря.

І, на жаль, за чотири роки великої війни тривоги для українців дедалі частіше стають фоном повсякденного життя, а відчуття небезпеки притуплюється. Саме тому дискусія після трагедії точиться не лише навколо кількості укриттів, а й навколо особистої відповідальності кожного.

Не варто ігнорувати тривоги, адже це – попередження про реальну загрозу, і звук повітряної тривоги не має ставити лише фоном.

Головне фото: пляж в Одесі, де 23 червня 2026 року загинула 26-річна дівчина / «Суспільне Одеса»