«Окопи під воротами»: жителі Херсона та області розповіли про життя в окупації

Як живуть херсонці в окупації – ми розпитали мешканку Херсона, яка з дітьми виїхала з міста. Але в тимчасово окупованому Херсоні продовжують залишатися її сестри та брати з дітьми, і літні батьки. Розповідає, що у Херсоні про наступ ЗСУ знають, але не можуть розповідати будь-які подробиці. Ми не називаємо справжнє ім'я та прізвище цієї жінки. Вона боїться, що її можуть упізнати, а її рідним може загрожувати небезпека.

 

Мама Ірини живе у селі Білозерка, що за 12 кілометрів від Херсона. На Херсонщині живуть її рідні сестри та брати, у всіх є діти. Підтримує з ними зв'язок, коли вони приїжджають до Херсона, де можуть зловити інтернет у кафе чи інших місцях. У Херсоні у Ірини багато друзів, бо до війни вона із сім'єю жила у місті, діти навчалися у місцевій школі.

 

 

«Ті .у кого є фінансова можливість, у них все нормально, вони живуть своїм життям. Але є ті, хто дзвонив мені і говорив, це кінець, це кінець. Грошей немає, роботи немає, ціни космос. Плюс, вони ж хочуть запроваджувати рублі. У Херсоні зараз все продається та купується за гривні та за рублі. Вони (росіяни – ред.) відкрили 10 своїх магазинів у Херсоні. АТБ перейменували на АБЦ. Там цінники у рублях та гривнях. Вони зараз видають по 10 тисяч рублів пенсію. І звичайно бабусі-дідусі беруть її, бо їм нема за що жити. І вони йдуть до цих магазинів і там за рублі скуповуються», – розповідає Ірина.

 

Більшість мережевих магазинів у Херсоні закриті. Здебільшого всі ходять на ринки. Ірина розповідає, що вони схожі на торгівлю у 90-тих, коли стоять машини з відкритими багажниками, і з них продають – сигарети, горілку, пиво, пральні порошки. Ціни дуже високі, наприклад, пачка найдешевших цигарок коштує 150 гривень.

У херсонському телеграм каналі писали про те, як російські окупаційні війська перейменували український супермаркет АТБ на АБЦ. І писали про ціни у магазинах у рублях та гривнях.

 

У деяких херсонців складається враження, що вони можуть залишитись без дому, розповідає Ірина. Її знайомі розповідали, що були такі неприємні моменти, коли вривалися в будинок, питали скільки людей проживає.

 

 

«ОСББ трясли, мене це теж торкнулося. Мені писала моя керуюча з ОСББ, що треба, щоб хтось заїхав у квартиру, бо нас будуть трясти, когось будуть завозити. Казала, що треба, щоб хтось прийшов і побув у квартирі. Ми живемо на вулиці Робоча, а на Лавреньова вже заселили кілька родин із Криму. Осббебешники між собою спілкуються і вони розповіли, що там люди вже давно виїхали, ніхто не проживає. І, схоже, що заїхала родина, схоже на бурятів, ця національність. Це військові. Ні з ким із сусідів вони не спілкуються», – із хвилюванням за свою квартиру розповідає Ірина.

 

У їхньому будинку на вулиці Робочій всі намагаються зробити так, хто має можливість, щоб у квартирі хтось бував. Усі в будинку заселяють бабусь, дідусів у свої квартири, щоб ці квартири просто не забрали, розповідає Ірина.

 

Російські окупаційні війська закрили в Херсоні всі РАЦС, центри надання адмінпослуг, вимагають інформацію в ЖЕКах, паспортних столах про мешканців та дітей. Багато хто виїхав, і вони не можуть зібрати всю цю інформацію. Тому вони обходять квартири, фактично вламуються, вимагають показати документи, чи є дитина, скільки років, записують хтось проживає. І ось такими обходами з'ясовують хто є, збирають інформацію, розповідає Ірина.

 

 

Родичі, які мешкають у селі Білозерка, розповіли Ірині, що власника магазину змусили відкрити магазин, який він закрив після початку війни. Погрожували йому, якщо він цього не зробить. Російські солдати навіть організували пересування продукції через свої пости, щоб їх завозили в магазин.

 

«Самі росіяни відпочивають там по повній програмі, всі пивнички забиті ними. Вони там поводяться як у себе вдома. Сестра з Білозерки каже, що ми тут, як у військовому містечку, живемо. Вони там дуже окопалися, вони там у людей під воротами окопи зробили».

 

Коли почалася війна, Ірина з дітьми одразу виїхала на дачу, неподалік села Чорнобаївка. Розповідає, що бачила, як російська армія там біля дач окопувалася, захопила місцеву школу. Військові тоді, ще у квітні, мінували міст який йде з Херсона на Білозерку, там проходить дорога Станіслав-Олександрівка-Миколаїв. На дачі сім'я прожила два місяці, виїхали з Херсонщини вже після Великодня, наприкінці квітня.

 

 

«Ми виїжджали з Херсона, коли вже був у душі критичний пік. Тому що все бомбили, все закривалося. Ми виїхали о 5:30 ранку, була ще комендантська година. Діти дуже переживали, мамо, а раптом нас побачать. Ми приїхали на Фабрику (ТРЦ Фабрика – ред), де машини збиралися в колони. Ми їхали 17 годин, ми проїхали 18 російських постів.

 

У колоні було машин 400, може й більше, там ні кінця, ні краю не було видно. Ми ще через Снігурівку Миколаївської області виїхали. Ми коли вже дісталися Миколаївської області, побачили наших, всі плачуть, всі зупиняються, кричать, у всіх шок був».

 

Щоб потрапити на понтонний пором через Дніпро батьки Ірини простояли в черзі чотири години, кажуть, що було важко. Багато людей їдуть з моря, хтось із села везе продукти, щоб продати у Херсоні.

«На паромі, де Антонівський міст, вони зараз заробляють. 350 гривень перехід із особи. Мої батьки їхали з дачі, перепливали цим понтоном, кажуть, що було дуже багато людей у черзі. Цей бізнес йде їм (російським військам – ред) на руку. Хоч цей пором і для цивільних, але є й інформація, гуде як то кажуть Херсон, що вони разом із цивільними переправляють і техніку з об'їзної до Херсона».

 

Звідки у Херсоні гривнева готівка, якщо не працюють банки, банкомати?

Ірина розповідає, що у Херсоні з'явилися такі собі люди-банкомати. Вони їздять на підконтрольну Україні територію і переводять гроші у готівку під відсотки.

 

«Є люди які переводять у готівку. Але зараз вже почали цих людей відловлювати, і це також небезпечно, але люди не здаються, допомагають. Ось тато зараз пенсію знімав під 10 відсотків, пенсія в нього хороша, він був льотчиком. Гроші потрібні, і він іде на це. Молодша сестра ось «дитячу тисячу» переводила в готівку під сім відсотків. Бо інакше не вижити».

 

Ірина має двох дітей. У її молодшого сина четвертокласника вчителька виїхала з окупованого Херсона до однієї із західних областей України. Вона запропонувала он-лайн навчання своєму класу. З 29 учнів погодилися 12, решта вже у школах інших країнах, де вони тимчасово залишаються.

 

А ось від онлайн навчання старшої дитини Ірина відмовилася. Каже, що вчителька залишилася у Херсоні і жінка не виключає, що на неї можуть там впливати. Вчителька попросила батьків надати різні документи, паспорти батьків, цього в їх школі ніколи не вимагали.

Ми спілкувалися з Іриною напередодні навчального року.

 

«Моїх подружок, які зараз живуть у Херсоні, попередили, що якщо ваші діти не підуть до школи, то буде штраф 164 тисячі рублів. Щоправда, не зрозуміло де вони візьмуть рублі, щоб заплатити цей штраф. Вони дуже бояться. Їм навіть погрожували, що якщо дитина не навчатиметься – їх позбавлять батьківських прав».

Раніше речник міністерства закордонних справ Олег Ніколенко заявляв, що з приводу цих протиправних дій Росії на окупованих територіях, Україна звернулася до ЮНЕСКО.

 

За інформацією Ірини онлайн навчання наприкінці серпня підтвердили три школи Херсона – №11, №51 та №55-ть. У селі Білозерка Херсонської області російські солдати захопили школу №1 і мешкали в ній. Потім вони переїхали, захопили пошту, а школу готували, щоб запустити навчання. А у Херсоні вони захопили ліцей №1, а також – спорт-школу ДЮСШ (за інформацією Херсонської міської ради дитячо-юнацьких спортивних шкіл у Херсоні декілька – ред).

 

Влітку до шкіл завезли книги, букварі. Привезли вчителів із Криму, розповідає Ірина.

«Було й таке, що наших вчителів змушували приходити, щоби вони за літо навчилися російській програмі. Якщо вони хочуть надалі працювати, то потрібно пройти навчання. Тому половина поїхала, дехто здався і залишився там (у Херсоні – ред) жити».

 

На уточнююче питання, чи багато вчителів на її думку погодилися перейти на навчання за російською програмою, Ірина відповіла, що дуже мало. Більшість виїхали, деякі відмовилися і ризикуючи життям залишаються в Херсоні.

 

Ми запитали Ірину, чи обговорюється у Херсоні так званий референдум, який анонсували окупаційні війська. Ірина розповідає, що щось планується і її один знайомий, який перейшов на бік Росії, агітував її приїхати взяти російський паспорт.

 

«У мене є знайомий, з яким я продружила багато років, він мені дзвонив та агітував, щоб я поверталася, що буде референдум. Він сказав, що він буде у вересні. Каже, приїдеш, якраз діти до школи підуть, візьмеш паспорт, заспіваєш їм гімн і все. Він агітував мене, я так зрозуміла, що він уже в цій темі. Зрозуміло, що щось намічається, це за його словами».

Каже, що більшість тих, з ким вона спілкується, не перебувають в інформаційному вакуумі. Знають, що відбувається. І вірять у визволення Херсона та всієї області.

 

«Вірять, що прийдуть наші хлопці, ЗСУ і все буде Україна. Російській пропаганді здебільшого вірять бабусі, які втомилися від усього цього, які почали брати російську пенсію в рублях, брати їхню гуманітарку. Їм уже байдуже. Деякі навіть росіянам приносять речі, є такі. А більшість таких, що вірять, пацани наші прийдуть і виженуть росіян».

.