Окупанти самі зізнались, чому не можуть набрати на роботу залізничників

У Херсоні вулиці змінювали свої назви не раз — від царських часів до сьогодення. Ще у 1855 році влада без згоди містян почала називати вулиці на честь імперських генералів. У 1920-х роках комуністи перейменували більшість вулиць на честь партійних діячів. А сьогодні Херсон повертає собі українську ідентичність — через нові назви, які обговорюють самі мешканці.

Про те, як Херсон змінював свою топоніміку ми поговорили з краєзнавцем та політологом Дементієм Білим.

 

Масові перейменування вулиць у Херсоні почалися ще у 1855 році, коли містом керувала Російська імперія, розповідає краєзнавець. Тоді вулицям дали нові назви на честь царських генералів та воєначальників. Людей про це не питали — рішення ухвалювала влада.

Наступна велика хвиля перейменувань відбулася у 1920-х роках, коли до влади прийшли комуністи. Тоді нові назви отримали понад 60% вулиць. Більшість із них назвали на честь партійних діячів.

 

 

"Цікаво, що тоді між самими комуністами почалися суперечки. Якщо когось із них оголошували "ворогом народу" або заарештовували, то вулицю, названу на його честь, одразу перейменовували. Через це деякі вулиці змінювали назви по кілька разів — іноді навіть три-чотири рази", — говорить Білий.

 

За словами краєзнавця, наступна хвиля перейменувань почалася наприкінці 1980-х років, коли в країні з’явилася більша відкритість — так званий період гласності. Тоді почали повертати історичні назви вулиць. У 1988 році в Херсоні вперше провели міське опитування: людей запитали, як вони хочуть перейменувати проспект Жданова.

 

"Містяни запропонували назвати його на честь українського драматурга Миколи Куліша. Але влада вирішила по-своєму — проспект назвали на честь адмірала Сенявіна. Вулиця імені Куліша все ж з’явилася, але її винесли на околицю у Шуменському мікрорайоні", — розповідає краєзнавець.

 

 

У 1990-х роках херсонці почали активно вимагати повернення історичних назв вулиць. Було багато обговорень, суперечок і пропозицій. Але тодішня влада — комуністи — гальмувала цей процес. Вони вимагали проводити окреме опитування для кожної вулиці, що було майже неможливо.

 

Уже у 2000-х роках, за ініціативи міського голови Володимира Сальдо, знову почали змінювати назви. Але, як каже краєзнавець Дементій Білий, це не було поверненням до історії:

 

"Це був не процес відновлення історичних назв, а повторна русифікація: поставили пам’ятник Потьомкіну, а потім з’явилася і вулиця Потьомкінська", — зазначає він.

 

 

Вулиці, які обирає громада

Масове перейменування вулиць у Херсоні, яке називають декомунізацією, почалося у 2016 році.

 

"Зараз триває масштабний процес перейменувань. Сподіваюся, він буде останнім. У майбутньому, якщо хтось захоче змінити назву вулиці, це вже буде окремий випадок — через обговорення з мешканцями та голосування депутатів", — пояснює політолог Дементій Білий.

 

Обговорення перейменувань має бути відкритим, яскравим, з різними думками, аргументами та позиціями. Люди висловлювали різні думки: одні хотіли залишити старі назви, інші підтримували зміни. Щоб дізнатися, як насправді думає більшість, соціологи провели спеціальне опитування. Воно не було онлайн, але враховувало вік, стать і місце проживання учасників.

 

 

 

Вже кілька місяців окупанти не можуть набрати на роботу в окупованій Новоолексіївці Генічеського району залізничників. Хоча, у селищі, що колись було важливим залізничним вузлом, таку професію має чи не кожен другий. 

 

При цьому в оголошенні окупанти обіцяють не лише можливість навчання і підвищення розряду, а і «офіційне» працевлаштування, повний соцпакет і своєчасну виплату заробітної платні. Монтеру шляхів 3-4 розрядів, пишуть, готові платити від 32895 до 63645 рублів, слюсарю-ремонтнику 5 розряду – від 40077 до 66796, кранівнику і бульдозеристу 5 розряду – так само, машиністу залізнично-будівельної машини 5-6 розрядів – від 40077 до 72781, електрогазозварнику – від 30813 до 59550, машиністу автогрейдера 6 розряду – від 41991 до 69985, слюсарю-електрику з ремонту електрообладнання 4-5 розрядів – від 35730 до 66796 рублів. Для чого на непрацюючій залізниці працівники? У тому і справа, що вона – не зовсім не працююча. Пасажирське сполучення, звісно, поки там окупанти, відновлене не буде, але ешелони з пальним і зброєю інколи проганяти через адмінмежу з Кримом вони таки умудряються.

 

Про те, чому на залізницю до окупантів не йдуть працювати, повідомив телеграм-канал Південної транспортної прокуратури РФ.

 

«Прокуратурою за зверненнями, що надійшли, проведена перевірка виконання трудового законодавства у діяльності ГУП «Херсонська залізниця», – написав канал. – Встановлено, що колишнім працівникам підприємства, звільненим у зв’язку зі скороченням штатної чисельності, середньомісячний заробіток за другий і третій місяці після звільнення від займаних посад не виплачений». Гроші виплатили, написали, лише після подання, яке прокурор направив керівнику окупаційного підприємства.