Півтора роки в полоні: нові деталі життя викраденого росіянами мера Херсона Ігоря Колихаєва

 28 січня 2024 року минає півтора роки, як Херсонський міський голова Ігор Колихаєв перебуває в полоні росіян. Його викрали 28 червня 2022 року у тоді ще окупованому Херсоні. З тих пір було багато фейкової інформації про начебто фейкове викрадення, однак у Кавун.City та інших видань достатньо інформації для того, щоб розуміти: мер Херсона дійсно в полоні росіян і його перебування там із кожним днем стає все важчим для здоров'я та життя Ігоря Колихаєва.

 

Нагадаємо, Ігоря Колихаєва, який від початку окупації Херсона залишався в місті та намагався підтримувати господарство і містян, які залишились, росіяни викрали 28 червня 2022 року. З тих пір мало офіційної інформації про нього. Проте є свідки його перебування саме в полоні росіян.

 

 

У соцмережах було багато теорій змови щодо долі Колихаєва, але далі «анонімних» телеграм-каналів і коментарів вони виходили рідко. Втім, один раз навіть вийшли в одне онлайн-видання, яке написало, що Колихаєва нібито звільнили напередодні так званого російського «референдуму» у вересні 2022 року. Ми про це писали.

 

У виданні Спорт 24 є історія від 14 грудня 2022 року, де зазначали, що Ігор Колихаєв був єдиним ув'язненим, якого в ІТТ (ізолятор тимчасового тримання) не змушували голосувати під час так званого «референдуму» (23 — 27 вересня). 137 людей з 138 були змушені «проголосувати». Під час обходу його 18-ту одиночну камеру просто пропустили, навіть не відчиняли і не пропонували взяти участь у цьому фарсі, зазначили у виданні. Більше про це ми писали ось тут.

 

Таких свідчень вже доволі багато — ми обрали лише частину з них.

Зокрема херсонська журналістка Анжела Слободян, яка також була в полоні росіян, зазначила, що має інформацію про перебування Ігоря Колихаєва в полоні.

 

 

Наші колеги з видання «Гривна» оприлюднили свідчення херсонки Наталі Гавриленко, яка пройшла полон. Хоча вона провела кілька тижнів у тій самій херсонській тюрмі, що й мер Колихаєв, але вперше побачила його лише в жовтні, коли українські війська наступали, а росіяни перемістили в’язнів в інше місце за Дніпро. За її словами, він схуд, але не було видно жодних ознак тортур, пишуть колеги.

 

Пані Гавриленко розповідає, що не бачила «жодного страху в його очах». З їхніх коротких розмов на подвір’ї в’язниці, за її словами, вона зрозуміла, що він залишився вірним Україні.

Пані Гавриленко непохитна у своєму переконанні. За її словами, у Херсоні було багато зрадників. Міський голова не був серед них:

Усі покинули місто. З керівництва нікого не залишилося. Він був єдиним, хто залишився.

 

Днями інтерв'ю нашим колегам про перебування в полоні дав херсонський історик Тарас Букрєєв, який пробув у полоні росіян 201 день. Там він бачив і Ігоря Колихаєва.

Вперше у статусі полонених Тарас Букрєєв зустрівся з міським головою Херсона Ігорем Колихаєвим 20 жовтня 2022 року. В одному автозаку їх перевозили до Голої Пристані.

 

 

«Ми всі пам’ятаємо, які чутки ходили в місті та і думки щодо нього були неоднозначні. Але я на власні очі бачив його, їхав з ним в одній автівці. Потім ми ще перетиналися у коридорах райвідділку поліції у Голій Пристані, а згодом взагалі перебували в одній камері у Чаплинці», – згадує пан Тарас.

 

З його слів, Ігор Колихаєв тримався та не опускав руки.

«Я був вражений його стійкістю і моральним духом. Він чотири місяці провів в окремій камері. А вже у Голій Пристані та Чаплинці було хоча б якесь спілкування. Звичайно, я бачив, що людині важко. Але морально і фізично він тримався, намагався підбадьорити інших. Якось ми з ним попросили в окупантів олівець та папір і зробили умовні шахи, нарди. Грали в що було, нормальних книжок нам не давали, прогулянки з конвоєм теж короткотривалі.»

В одній камері Ігор Колихаєв та Тарас Букрєєв перебували від кінця жовтня до кінця листопада 2022 року.

 

Наша редакція надсилала відповідні запити до Офісу президента, Генпрокуратури та інших установ про перебування Ігоря Колихаєва в полоні. Отримали лише одну відповідь — від державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року. Якщо коротко, то держава Україна робить все можливе, аби визволити з полону всіх українців, зокрема і Ігоря Колихаєва.

 

 

Про долю батька активно розповідає його син Святослав і всіляко намагається донести до широкої аудиторії необхідність якомога скоріших дій щодо звільнення херсонського мера з полону. Нещодавно він вчергове звернувся до небайдужих людей.

«Він, як мер, взяв на себе певні обов’язки перед громадянами, Конституцією України та центральною владою. На мої пропозиції виїхати ​з Херсону, батько відповідав, що «має виконувати свої обов’язки». Зокрема залишитися з громадянами, підтримувати життєдіяльність міста. Ми разом виконували певну роботу: розвозили їжу, завозили ліки, тобто займалися ось такими життєдіяльними процесами, намагаючись стримувати паніку серед людей. На мою думку, коли мер на місці, то жителям спокійніше. Наприклад, коли міський голова виїжджає в перший день, перебуває в безпеці й каже: «Я буду з іншого міста керувати. Ви тримайтеся, все буде добре», то це вже інша ситуація. Мій батько вирішив дотримуватися першого варіанту», — розповів Святослав Радіо Свобода.

 

Також він додав про стан батька:

До батька застосовувалися тортури та знущання. Багато людей, які перебувають у безпеці, надали свідчення про це правоохоронним органам. За словами свідків, стан мого батька критичний. За рік тортур та знущань, він надмірно схуд, почав втрачати свідомість. Відлік йде погодинно та я боюся, що він може не повернутись додому живим.

 

Святослав також стурбований, що не отримує достатньо інформації від владних структур щодо дій стосовно повернення батька з полону.

Я вже неодноразово звертався до всіх можливих державних структур України, громадських організацій, міжнародних організацій з проханням допомогти мені повернути батька, або хоча б дізнатись хоч якусь достовірну інформацію про нього. Попри мої очікування, за рік я не отримав чіткої відповіді.