Почати все з початку. Як дизайнерки з Херсона відновили свій бізнес у Румунії

Засновниця та модельєрка бренду Svitla Volka Design, Світлана Волкова, виїхала з Херсона в перший день війни разом зі своїми батьками та колегою. Жінки планують розширити свій бізнес у Румунії, а потім перенести усе в Херсон.

Свою історію евакуації Світлана розказала журналістам Скадовськ.City.

 

Svitla Volka Design шиє екологічно чистий та гендерно-нейтральний одяг з органічного льону. Марта, колега Свілани, окрім роботи над брендом ще працює директоркою фестивалю в Румунії. Ще з січня румунські колеги чекали українок.

 

 

Світлана розглядала варіант виїзду з міста та початок війни ще з листопада, готувала батьків до виїзду. Але 23 лютого Світлана і Марта  були на мітингу "Херсон – це Україна". 

"Жартували, що відзначилися в списках ФСБ. А о 4 ранку 24 лютого я вже прокинулася в іншій реальності. Мені складно описати тодішній стан. Здається, що він кардинально змінився тоді й досі не повернувся у нормальний. Емоції заморозилися", – ділиться спогадами жінка.

 

Коли готувались до виїзду, над Антонівським мостом вже було чути гул вертольотів. Жінка була активною під час Майдану, їй надходили листи з погрозами, тож варіанту залишатися не було.

"Мама нарахувала 60 вертольотів. Батько вийшов до мене – і ми вже бачимо, як над мостом підіймаються стовпи диму. Після цього через міст почала йти важка техніка, почалися вибухи. Ми почали клеїти вікна скотчем і в цей момент почули, як над нами летять уже літаки чи винищувачі", – згадує жінка. 

 

Трохи повагавшись, сім’я виїхала ще 24 лютого. Їхали селами, бездоріжжям, по узбережжю Дніпра. 

Враження було, ніби за нами мости горять і все закривається. Наступного дня з Херсона вже не можна було виїхати.

 

 

Два дні їхали до Чернівців, спати довелося в полі прямо в машині. У Чернівцях знайшли батькам житло, побули з ними кілька днів. А в Румунію поїхали лише Світлана і Марта з донькою. 

Жінки мали можливість жити в Румунії, тому не хотіли займати чиєсь місце в Україні. 

 

"У Румунії наші навички більше згодяться на інформаційному та дипломатичному фронті", – додає Світлана. 

Кордон перейшли пішки: "Як тільки переходиш кордон, зразу відкривається ніби коридор з людей, які щось пропонують: їжу, воду, ліки, розваги дітям".

 

Кілька днів жінки провели у Сучаві, тут їх поселила у своєму будинку колега Марти. Далі рушили у Калараш, де на них вже чекали.

На початках багато волонтерили: відправляли допомогу в Україну і допомагали іншим евакуйованим.

Паралельно жінки шукали варіанти відновлення свого бізнесу. 

 

 

"Річ у тім, що 22 лютого ми отримали велике замовлення на 6 суконь для дружок клієнтки з-за кордону. Усі речі мали шитися індивідуально (скажімо, зі складу взяти вже готові – не варіант) та в єдиному екземплярі", – пояснює Світлана.

У Румунії в українок не було ні виробництва, ні тканин, ні знайомих, які шиють. Але клієнтка вмовляла їх виконати замовлення.

 

Тканину довелося вивозити з окупованого Херсона. "Сказати, що це було складно, не сказати нічого", – коментує Світлана.

 

Її житло було розкрадено, зникло все: брошки, парфуми, старі бабусині сережки, але тканина виявилася на місці. Двоюрідна сестра Світлани передала тканину людям, яким українка допомагала виїхати в Румунію. Так тканина потрапила в Одесу, де пролежала якийсь час, перш ніж потрапила до українок за кордон:

 

 

"Це було для нас маленьким дивом. Коли я отримала тканину, то вирішила, що Україна вже от-от переможе", – каже вона.

Одна з жінок, якій допомагали з евакуацією, виявилася швачка. Їй організували повноцінне робоче місце. У Румунії знайшли ще кілька українок для роботи над одягом.

У Румунії в мить відчаю в Світлани також народилася ціла ідея колекції, з перфомансом на презентації.

Світлана з Мартою планують розширити в Румунії своє виробництво, а потім перенести його в Херсон.