Журналіста з Нової Каховки, головного редактора сайту «Нова Каховка. City» Олександра Гунька окупанти викрадали тричі. Чоловіка схиляли до співпраці — пропонували писати у пропагандистську газету й вимагали, аби портал, яким він керує, підкорявся наказам «військової адміністрації».
Втім 70-річний (на той момент) журналіст не зрадив свою професію, власні принципи та рідну державу. Він так і не зламався під психологічним тиском ворога й зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. Свою історію пан Олександр розповів Національній спілці журналістів України.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога до України на сайті «Нова Каховка. City» пан Олександр публікував правдиві новини про те, що відбувається в державі та регіоні. Подекуди він не добирав слів, прямо називаючи ворога ворогом, окупантом і, навіть, орками. За це він потрапив у полон першого разу.
«Мене попереджали знайомі, казали: «Ти так не пиши різко, бо по тебе все одно прийдуть». 3 квітня до мене приїхали — заарештовувати. Провели «обшук» у квартирі. Потім повезли у Каховський відділ поліції», — згадує Олександр Гунько.
Журналіста з Нової Каховки, головного редактора сайту «Нова Каховка. City» Олександра Гунька окупанти викрадали тричі. Чоловіка схиляли до співпраці — пропонували писати у пропагандистську газету й вимагали, аби портал, яким він керує, підкорявся наказам «військової адміністрації».
Втім 70-річний (на той момент) журналіст не зрадив свою професію, власні принципи та рідну державу. Він так і не зламався під психологічним тиском ворога й зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. Свою історію пан Олександр розповів Національній спілці журналістів України.
.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога до України на сайті «Нова Каховка. City» пан Олександр публікував правдиві новини про те, що відбувається в державі та регіоні. Подекуди він не добирав слів, прямо називаючи ворога ворогом, окупантом і, навіть, орками. За це він потрапив у полон першого разу.
«Мене попереджали знайомі, казали: «Ти так не пиши різко, бо по тебе все одно прийдуть». 3 квітня до мене приїхали — заарештовувати. Провели «обшук» у квартирі. Потім повезли у Каховський відділ поліції», — згадує Олександр Гунько.
Це відео викликало великий резонанс у журналістському середовищі області — люди не могли повірити у те, що Олександр Гунько справді пішов на співпрацю з ворогом. Сайт у цей час мовчав — жодних новин, жодних повідомлень.
Загарбники на певний час лишили пана Олександра в спокої. І він почав думати над тим, аби виїхати. Раптом про нього знову згадали.
«Вони запропонували писати для їхньої газети. [Сказав, що подумаю, — ред.] Звісно, я не збирався думати, я просто хотів потягнути час. Зрозумів, що треба вже виїжджати», — говорить пан Гунько.
На виїзд пан Олександр наважився через те, що репресії в місті посилилися. Лише коли журналіст опинився на підконтрольній Україні території 21 серпня 2022 року, він зміг спокійно вдихнути повітря й розповісти усе, що з ним відбувалося в окупації.
Чоловік згадує, що люди, які пройшли катівні ворога, боялися розповідати про те, що з ними там відбувалося. Вони ділилися своїм болем тільки з рідними, адже боялися повторних викрадень.
