Очевидець з окупації ділиться своїми враженнями щодо змін, які сталися в окупованій Новій Каховці на Херсонщині.
“Днями ми з дружиною обговорювали ситуацію в місті і навколо нього. Дійшли висновку, що таки машина часу існує, щоправда, у вигляді знущання. Все частіше спостерігаємо до болю знайомі речі з 90-х — черги, проблеми з медициною і ліками, графіки вимкнення електроенергії, відсутність роботи і заробітку тощо. Єдине, що має відмінність, це відсутність в минулому бойових дій і повна свобода слова і пересування, елементарні права. Все це залишилося в минулому.
Ми тоді якось все це пережили, отримали своєрідний досвід виживання. І то ті часи у порівнянні з нинішніми можна вважати казкою.
Досвід виживання
Раніше діти питали — як це було? Як виживали дідусі і бабусі, а також прадіди? Тепер вони побачили і відчули. Відчули і ми, як це було для наших бабусь, які разом з дітьми під час Другої світової війни опинилися в німецькій окупації.
Інколи в мережі Інтернет трапляються фотографії та кінохроніки тих часів, і якось несвідомо починаєш порівнювати. І все схоже до дрібниць. Але тоді не було мобільного зв'язку та інтернету, німецька пропаганда працювала ще ефективніше. І люди, не маючи можливості отримання інформації з іншого боку, мали якось виживати в тих умовах.
Уявіть, що ваша сусідка, яка була ярою комсомолкою, раптом пішла працювати на німців, обслуговувати їхні інтереси і їх самих. І ви сидите разом з дітьми і думаєте — чи прийдуть поліцаї або гестапо по вас і ваших дітей, чи минеться. І депортації дітей на роботу в Німеччину, і діяльність NSDAP (аналог "Єдиної Росії"), мародерство, ґвалтування, вбивства мирного населення, зокрема євреїв...
Життя після війни: скільки?
Стає не по собі, коли дивишся документальне кіно про Другу Світову війну. Інколи ловиш себе на думці, що з того часу нічого не змінилося.
А як потім? Мало хто з тих, хто пережив війну і окупацію, доживав до 80-ти років. Так чи інакше їхнє здоров'я було підірвано. З жахом думаю про це — скільки нам вдасться прожити після війни?
.
Але якщо порівнювати рівень життя і медицини Західної Європи після Другої світової війни з рівнем життя в Радянському Союзі і країнах Соцтабору, то це небо і земля. Ті ж французи та італійці довше прожили, ніж наші предки. У тих країнах якраз більше переймалися проблемами психічного здоров'я, ніж це було в СРСР. Ну і рівень життя, відповідно.
Тому девіз "Ніколи знову" знову набуває актуальності".
