Мешканці окупованих сіл Каховщини опинилися у складних обставинах. Так, села, розташовані далеко від міст залишилися навіть без автобусного сполучення.
У тих населених пунктах, що розташовані понад Дніпром, зазвичай живуть окупанти або стоять на блокпостах. Є такі села, особливо вглиб території району, куди навіть окупанти рідко заглядають. Люди змушені виживати самотужки.
 
Торгівля. Місцеві магазини працюють не щодня, тому жителі запасаються продуктами на тривалий час. Якщо є потреба виїхати до аптеки чи на ринок і немає власного транспорту — винаймають машини.
 
 
Логістика. Селам, що ближче до міст — пощастило більше. Там є автобусне сполучення. Щоправда, вартість проїзду значно зросла, а от частота рейсів знизилася. Приміром, міжміський автобус Каховка-Любимівка, що до війни коштував 18 грн, а останній рейс був о 18-й годині, тепер коштує 40 грн (або рублів), а останній автобус відправляється о 14-й годині. Зменшилася і кількість самих транспортних засобів. Тепер на маршрут виходять не три автобуси, а один на годину.
 
Аптека у Любимівці не працює. Хоча ще влітку в ній можна було придбати ліки. Часто ліки продають “з рук”, тому що багато спеціальних препаратів неможливо знайти у відкритому доступі.
У Каховці. Мешканці окупованої Каховки (14 км від Нової Каховки - ред.), які в силу різних обставин залишилися в місті, теж мають транспортне сполучення. “Кільцевий” автобус курсує, але частота рейсів його теж зменшився. Аптек у місті звісно більше. Але працюють не всі.
 
У лікарнях лишилися тільки лікарі-терапевти або сімейні лікарі. Якщо людина потребує оперативного втручання, то в Каховці ці послуги більше не надають. Радять їхати в Новотроїцьк чи Генічеськ.
Школи і дитячі садки не працюють. Але більшість батьків намагаються не випускати дітей на вулицю після 14-ї години.
Ціни на продукти — високі. Рятують тільки фермери з околишніх сіл — овочі дешеві, бо немає вивозу.
***
Очевидці розповідають, що росіяни можуть зупинити чоловіків на вулиці, перевірити документи. Улюблене їх питання: “Чому не в армії?” або “Чому не воюєш?”
Іноді ходять по будинках, перевіряють телефони та паспорти.
 
.
 
Загалом населення і сіл, і міст сильно скоротилося. Багато хто виїхав. А ті, що лишилися намагаються зайвий раз не виходити з дому, бо комендантська година починається тоді, коли захочуть окупанти.