Олександр разом із дружиною та донькою виїхали з окупованого росіянами Херсона 11 квітня. Перш ніж покинути межі рідного міста, їм довелося знайти автомобіль, простояти у кількакілометровому заторі під звуки вибухів і стати свідками того, як окупанти оглядають чоловіків, аби дізнатися, чи ті не мають патріотичних татуювань.
Про тривожну дорогу до Івано-Франківщини, відчуття волі на українському блокпості й свою маленьку мрію Олександр розповів кореспондентці Суспільного.
Пошуки автомобіля
Позаяк власного авто у сім'ї Олександра немає, шукали різні варіанти.
"Є люди, які пропонують свої послуги (перевезення — ред.). Ми зателефонували — спершу коштувало 10 тис. грн, через декілька днів — 20 тис. Тобто це — не варіант, у нас не було таких грошей", — розповідає Олександр.
Сім'я почала шукати вільну автівку через групи в Telegram і за кілька днів її вдалося знайти.
"Інколи чоловіків роздягали до пояса — дивилися, чи немає наколок українських"
"Є інформація, що переглядали телефони, чи немає в тебе українських груп — так. Все — дуже серйозно. Не те, що ти виїжджаєш і нічого... Навіть інколи чоловіків роздягали до пояса — дивилися, чи немає наколок українських. Чи ти не служив у зоні АТО/ООС і так далі. Нас майже пропустили без цього всього — двічі просто подивилася паспорти й двічі попросили водія відчинити багажник. І все", — пригадує чоловік.
"Це — таке відчуття, коли ти вже вільний. Ті, хто теж виїхав, мене зрозуміють"
Олександр говорить, що на виїзді з Херсона утворився затор з автомобілів завдовжки у 3-5 км. Дорогою чулися вибухи, на узбіччі виднілися окопи.
"Найбільш емоційний момент — коли під’їжджаєш до першого українського блокпоста на підконтрольній Україні території. Це — таке відчуття, коли ти вже вільний. Ті, хто теж виїхав, мене зрозуміють. Там, на блокпостах, я чув, що орки вимагають їжу, а тут, я знаю, є історії, коли наші військові дають цукерки і яблука", — пригадує херсонець.
.
"Я б хотів відкрити свою кав’ярню. Вона повинна дарувати радість"
Зараз Олександр — в Івано-Франківську. Тут працює баристою в одному з місцевих кафе.
Цією справою займався ще у мирному Херсоні. Чоловік каже, знайти роботу за спеціальністю на Прикарпатті не стало проблемою. Олександр поділився своєю мрією.
"У мене є бажання і великий досвід у цьому — я б хотів відкрити свою кав’ярню", — говорить чоловік і додає, що його заклад повинен дарувати радість, особливо у період боротьби українців за волю і свободу.
