Виявилось, що 5 березня на російський БТР у Херсоні з українським прапором застрибнув не поліцейський, а український військовослужбовець.
Про це повідомило державне видання "АрміяINFORM". Людину з масово поширеного відео звати Олег і вона є матросом.
Олегу 25 років. Він народився й виріс на Миколаївщині. Пішов до армії за прикладом двоюрідних братів, які воювали на Донбасі.
Олег за контрактом пішов до однієї з берегових частин ВМС, де він став, як і у цивільному житті, водієм. Вранці 24 лютого він був у Скадовську.
Там він перевозив майно до однієї з військових частин. Виходили з міста вони невеликою колоною до 10 одиниць техніки.
"На той час на мосту в Олешках уже тривав бій, а окупанти починали заходити до Херсона. І ось під Гладківкою Голопристанської громади ми прийняли свій перший бій", - згадує матрос Олег.
Колона, найважче озброєння якої складали гранатомети РПГ-22 та кулемети КПВТ, вийшла на чималу колону російських військ.
Після зближення один з українських бійців підбив російський "Тигр", який рухався у голові ворожої колони.
Броньовик скотився в кювет та загорівся. У той же час росіяни вже обстрілювали колону. Від ворожого вогню вантажівка Олега з боєприпасами вибухнула.
"З моєї частини, крім мене, було троє строковиків, і один із них дістав легке поранення. Я надав йому першу медичну допомогу й ми рушили з місця бою в бік Херсона", - продовжив Олег.
Олег і строковики отримали від командування точку виходу. Переночувавши у полі, вони ще до світанку вийшли на потрібне місце.
.
Там місцеві жителі переправили їх човном через Дніпро - до Херсона. У місті їх вивели до будівлі, де був батальйон Територіальної оборони.
Але до Херсона вже заходили росіяни і тому оборона міста для українських військових перетворилася в підпільно-партизанську війну.
"Виходу на Миколаїв на той момент уже не було - жодних шансів. Місцеві мешканці допомогли нам із цивільним одягом. Одна з мешканок Херсона прихистила нас. Чесне слово, тільки ми звільнимо Херсон та з'явиться така можливість, я відразу поїду до неї й подякую цій відважній жінці!
Ризикуючи життям, вона розмістила у своїй квартирі сімох озброєних чоловіків, і три місяці ходила по краю леза, годуючи нас, ховаючи від ворога та всіляко допомагаючи нам!", - сказав Олег.
Після потрапляння до Херсона двох строковиків відправили у свою частину, а пораненого бійця відправили додому, бо він був місцевим.
Розвідгрупа "окруженців" склалась з Олега і ще 6 військових. Вони дорозвідували ворожі позиції, об'єкти, маршрути руху колон і т. д.
"Чекали ночі, і - автомат під цивільну куртку й - вперед. Ходили групами по двоє. Кілька разів натрапляли на російські патрулі - вони теж пересувалися по два-три військовослужбовці. Ну, доводилося вирішувати ці проблемні питання й іти далі", - розповів Олег.
Ситуація з українським прапором на російському БТР'і трапилася ще на початку діяльності групи.
"Тоді у місті щодня відбувалися проукраїнські мітинги. Ми теж на них виходили - звичайно, без зброї й у цивільному. І тут бачимо - до вже захопленої будівлі ОДА рухається колона Росгвардії - звісно, якщо це була б армійська колона, з десантом на броні, то нічого б у мене не вийшло. А так - вони їхали із задраєними люками, повільно, оскільки навколо була юрба людей. Тож я вистрибнув на БТР-82А, що проїжджав повз мене. В руках у мене був заздалегідь приготований для мітингу Державний Прапор України. Так я проїхав метрів сто, зістрибнув та розчинився у натовпі", - пригадує Олег.
Той прапор став справжньою реліквією. Зараз він "воює" на Харківському напрямку - Олег передав його побратиму-десантнику з позивним "Зима".
Загалом за даними розвідгрупи було завдано щонайменше 10 ударів по Чорнобаївці, обстріляні російські об'єкти і техніка поблизу одного з маяків.
Після завершення своєї 3-місячної роботи розвідники вийшли з окупації через річку Дніпро. На лимані їх зустрів десантний катер з українськими спецпризначенцями.
Невдовзі вже старший матрос Олег був у своїй військовій частині й продовжив службу в ній.
