Протягом всієї окупації в Херсоні залишались родини з важкохворими дітьми. Серед них і Людмила Коляка та Ольга Круглова. Жінки кажуть — було непросто, вижити вдалось завдяки благодійникам — центру "Софія". Як вдалося центру працювали в умовах окупації та яку допомогу надавали — кореспонденти Суспільного поспілкувались з родинами та керівницею благодійного центру "Софія" Ольгою Цілинко.
Херсонки Людмила Коляка та Ольга Круглова не могли залишити окуповане місто через важкохворих дітей. Жінки кажуть — їх підтримував благодійний центр "Софія". Зараз сюди для родин із хворими дітьми надсилають дарунки з усього світу.
"Всі продукти, це те. А мене дуже вразили свічки й сірники. Бо зараз як стемніло — все, життя закінчується. А коли свічки закінчуються... Дивіться, які свічки! Я б їх отак тримала, притискала і казала людям дуже-дуже велике дякую. Бо без світла це дуже погано", — розповідає Людмила Коляка.
Людмила прийшла, а до благодійного центру "Софія" за гуманітарною допомогою, каже, вижили в окупованому Херсоні тільки завдяки підтримці звідси. Разом з нею допомогу отримує і Ольга Круглова.
"Нам багато людей передали закруток, це дуже чуйно, не знаю — до сліз просто. Дякую всім, хто нам допоміг", — каже жінка.
Під час окупації Херсонський благодійний центр "Софія" опікувався 35 родинами з хворими дітьми та десятьма родинами пенсіонерів, розповіла Суспільному його керівниця. Допомагали продуктами, ліками, памперсами.
"Мої родини без грошей. Тобто витягли все, що можна. Ціни під час окупації були скажені. Запасів у людей немає, світла немає, води немає, тому складніше все готувати, дітей годувати. Є специфічні продукти", — розповіда Ольга Цілинко.
.
В центрі працювали дуже обережно, розповідає жінка, адже на другому поверсі в приміщенні військової прокуратури розташовувався підрозділ ФСБ, а поруч — інші військові.
"Ми вже давно тут, і з Ольгою Анатоліївною, і в центрі "Софія", дівчатками. Ми вже дорослі, але про нас не забувають у такий скрутний час. Дуже важко було морально, в плані того, що кругом військові, і з донькою ми не мали змоги виходити, тому що ми не знали, що в них у голові. Не можна звільняти вільних людей, ну не можна! А ми вільні люди!", — каже херсонка Валентина.
Керівниця благодійного центру "Софія" Ольга Цілинко говорить, що думка покинути Херсон у неї промайнула лише в першу годину після звістки про початок повномасштабного вторгнення. Але вона її відігнала відразу. Каже, Херсон — її дім і душа.
"Мій дім — у нього є душа, моє місто — у нього є душа. І для мене це зрада, це кинути. От горе, біда. Для мене це все одно, що кинути хвору людину тільки тому, що особисто мені загрожує небезпека. Ну як я можу кинути? І ми трималися до останнього — і обшуки дома, і на роботі. Я розумію, що завдяки тому, що мама молилася", — каже Ольга.
