Головний рабин Херсона та області не знає, чи повернеться він в Україну

Підконтрольні Росії пропагандистські медіа зараз активно пишуть про «хвилю репресій», яку нібито влаштували у звільненому Херсоні українські спецслужби. При цьому перекручуються факти і використовується неправдива інформація.

 

Зокрема, так званий «голова» окупаційної адміністрації Херсонської області Володимир Сальдо, який зараз перебуває в місті Генічеську, розповідає про «репресії», «жорстку фільтрацію», «вручення на блокпостах чоловікам повісток в армію» і «неможливість виїхати для чоловіків».

 

Це – стовідсоткова брехня. Насправді ніхто не заважає виїжджати з Херсона законослухняним людям, які не співпрацювали з окупантами.

Немає й ніякого «вручення повісток». Дійсно, на блокпостах, які облаштовані зараз на в’їздах до усіх українських міст, перевіряються документи. Але лише з метою виявлення колаборантів, які намагаються втекти від правосуддя, і ув’язнених та підслідних, яких окупанти випустили, тікаючи з Херсона. До речі, чимало ув’язнених та підслідних вже добровільно повернулися в місця виконання покарань і в слідчі ізолятори.

 

 

Херсонці, які під час окупації виїжджали на вільну територію України і приїжджали в Херсон після звільнення міста, казали, що перевірки на українських блокпостах не йдуть ні у яке порівняння з допитами та обшуками, які влаштовували росіяни на сумнозвісному блокпосту у Василівці, а також на інших блокпостах.

 

«Наша родина виїздила в квітні, - розповідає мешканка Херсона Юлія. – Ми їхали в Одесу. Тоді ще був відкритий проїзд через Снігурівку. Скільки російських блокпостів проїхали, я вже не пам’ятаю. Ситуація там була різною. Десь ми просто зупинялися, а нам махали: проїжджайте. Десь перевіряли документи і речі. На одному з блокпостів на Бериславському шосе помітили, що в нашому авто є відео-реєстратор. Російський військовий витяг з нього картку пам’яті, забрав її і сказав: «Зніміть пристрій і сховайте подалі в речі. Це я такий добрий. Побачать реєстратор на інших блокпостах, вам буде дуже погано».

 

Жінка розповідає, що їй особливо запам’ятався блокпост в тоді окупованій Снігурівці:

«Там був «повний інтернаціонал»: росіяни, кадирівці, мобілізовані з «ДНР», буряти… На цьому блокпосту нас протримали кілька годин. Переписали усі особисті дані, номер машини, ретельно перевіряли речі і вміст телефонів: вивчали список контактів, читали всю доступну переписку в меседжерах, дивилися, які застосунки встановлені. З нами їхав знайомий киянин, який мав нещастя саме перед війною приїхати в Херсон в одноденне службове відрядження і не зміг виїхати, жив у нас. Людина не має відношення ані до армії, ані до силових структур. Його дуже довго розпитували, хто він і що тут робить, перевіряли по якимось базам. Нарешті пересвідчилися, що він не становить ніякої загрози для окупантів. Це було дуже довге і дуже нервове очікування. Ми боялися, що це може закінчитися для нас чимось недобрим. Але врешті решт пропустили».

 

 

Після звільнення Херсона Юлія ненадовго приїздила в місто, і каже, що труднощів з перетином українських блокпостів не мала:

«Нашу машину зупинили в Чорнобаївці на в’їзді в Херсон. Запитали, з якою метою їдемо. Я сказала, що хочемо взяти теплі речі, а також забрати родичку – самотню жінку дуже поважного віку. Бо не можемо залишити її в місті, яке потерпає від обстрілів і де на той час не було електроенергії, води і опалення. Ми без проблем проїхали в місто і також без проблем виїхали».

 

Юлія каже, що не бачила, щоб у когось виникали проблеми під час перетину українського блокпосту, і не бачила ніякого «вручення повісток».

Російські пропагандисти пишуть про «масові розстріли» та інші «репресії націоналістів» на звільнений частині Херсонської області, про перетворення цієї території на «філію пекла».

 

Переважна частина цих повідомлень не містять жодних конкретних даних або ж дані є, але не підтверджуються іншими джерелами. А в деяких повідомленнях просто використовуються матеріали прес-служб українських силових структур, але законні дії стосовно колаборантів (злочинців, згідно з українським законодавством) трактуються як репресії.

Пишуть пропагандисти і про те, що масовий виїзд мешканців звільненої частини Херсонщини спричинений саме «репресіями». При цьому пропагандисти не лише не згадують про масовані російські обстріли (справжню причину виїзду), а й мовчать про більш значущий чинник.

 

Мешканці територій Херсонської області, розташованих на правобережжі Дніпра, чомусь тікають від «репресій націоналістів», «утисків» і «масових розстрілів» не в Росію (могли «евакуюватися» туди це ще під час окупації), а в інші регіони України. В тому числі – в західні регіони країни, які російська пропаганда називає найбільш «бандерівськими».

 

Натомість в українських ЗМІ можна знайти чимало публікацій про звірства російських окупантів в Херсонській області. В цих публікаціях є свідчення конкретних людей, які жили поруч з місцями, де утримували викрадених людей, а також людей, яких викрадали і піддавали тортурам. Це – і пересічні містяни, і відомі на Херсонщині люди, зокрема, журналістка Анжела Слободян.

 

Повідомлення російських пропагандистів про «репресії» на звільненій від окупантів частині області – фейки, фантазії і маніпулятивні перекручування реальних фактів. Втім, від роспропаганди не варто було чекати чогось іншого.

Нагадаємо, армія країни-агресора РФ продовжує обстрілювати Херсонську область та завдавати ударів з артилерії, РСЗВ, танків та мінометів.