Пані Олена корінна мешканка Херсона, але з початком вторгнення вимушена була переїхати до родичів в село. В місті ж залишилась велика кількість друзів та знайомих, яким, на жаль, не пощастило знайти більш безпечний прихисток.
Наша героїня водійка з великим стажем та впевнено кермує власним авто. Так от – з самого початку окупації, коли в місто не пускали вантажівки з продуктами, був значний дефіцит їжі. Тільки уявіть собі ситуацію – коли ідеш в магазин, а він або зачинений або бачиш там лише голі прилавки. І якщо дорослі могли якось підлаштуватись, то з маленькими дітками ситуація була критична. Немовлятам та дітлахам молодшого віку вкрай було необхідне звичайне молоко, якого в місті не було, а ні краплі. Разом з тим в селах те саме молоко виливали, бо не було можливості його довго зберігати або продати.
Так от пані Олена, збираючи всю силу духу декілька разів на тиждень проривалась в Херсон і привозила сім’ям з дітками молоко. З її слів – спочатку було моторошно коли їй на зустріч проїжджали цілі колони вражої техніки. Декілька разів на її маленький автомобіль націлювали дуло танку та намагались завадити проїзду. Траплялось що доводилось їхати під вибухи та обстріли.
Зараз, дивлячись на її усміхнене обличчя заряджаєшся позитивним настроєм та відчуваєш бадьорість. Не віриться наскільки сталевий характер має ця жінка.
На обмін посвідчення водія витратили 20 хвилин.
Вкотре впевнились – нас не здолати, тому що ми піклуємось не тільки за себе. Ми – українці, сильні та незалежні!
