Російські солдати, зайшовши у село Благодатне пропонували місцевим їхати до Росії та обіцяли там "світле майбутнє". 10 листопада 2022 року українські військові звільнили село, яке було загарбане з перших днів повномасштабного вторгнення.
Жителька Благодатного Ірина розповіла кореспондентам Суспільного, як російські солдати тримали населення у страху.
Ірина з чоловіком протягом окупації лишалися у Благодатному. Перше, про що згадує жінка, говорячи про загарбання села — спілкування з російськими військовими та їхнє мародерство.
"В основному говорили: "Почему вы не уехали, почему вы сидите. Вот езжайте в Россию, вот там дадут дом, дадут деньги, у вас там будет все хорошо". Я стою йому говорю: "Навіщо мені кудись їхати, якщо в мене є мій будинок?". Шукали, постійно когось шукали, корегувальників якихось шукали. Мародерили по-страшному, особливо, де пусті хати, все що можна, від побутової техніки і закінчуючи меблями", — пригадує Ірина.
Щоденно у селі були обстріли, жінка боялася виходити на вулицю. Під час одного з обстрілів чоловік Ірини був поранений. Коли їхали до лікарні, проблем не виникло, проте на зворотному шляху Ірину з чоловіком зупинили на блокпосту.
"Ночували ми на їхньому посту. Мене закрили оремо і я цілу ніч просиділа в закритому приміщенні. Автомати понаставляли, відразу чоловіка почали прямо в машині бити. Він з машини вилізти не може, тому що нога поранена, то вони його штовхали. Один стояв взагалі прикладом замахувався", — розповіла жінка.
За словами Ірини, десять місяців вони жили без світла і практично без питної води.
.
"З водою дуже великі проблеми були, спочатку ми пили технічну воду зі свердловин. Реально, ми навіть запаху її не переносили. Потім відкрився у нас один магазин невеличкий. Два рази на тиждень їздили в Херсон, привозили хліб. Кому що потрібно замовляли, в кого гроші були", — говорить Ірина.
За словами Ірини, дату звільнення Благодатного — 10 листопада 2022 року — вона пам'ятатиме все життя.
"Дев'ятого числа була тиша. Я зранку прокинулась і думаю: "Боже, невже не стріляють, невже тихо, щось не віриться". Десятого зранку прокидаємось — теж тихо. Наші зайшли. Ми зустрічали, ми і обіймали, і бутерброди їм дівчата робили. Поки я давала їм прапор і бігла з ними, щоб на сільську раду причепить, бо я казала, я також повинна там бути, я також там хочу бути", — пригадує жінка.
Нині жителі Благодатного намагаються повернутися до звичного життя, проте розбиті вікна, пошкодженні дахи, проблеми зі світлом та водою поки що не дають забути про присутність російських солдатів.
