Велика Олександрівка, що на Херсонщині, перебувала під окупацією майже сім місяців. Російські військові перевіряли документи й відбирали автівки. На собі дії російських військових відчув власник місцевого магазину Сергій Кучеров.
Про пережите чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
За словами Сергія, вперше із російськими військові зіткнувся у власному магазині. Тоді чоловік відмовив їм у продажі сім-карти одного з українських мобільних операторів.
"Заходять в магазин і запитують: "Хто господар магазину?" Кажу: "Я". Вони беруть за руку, виводять, за бар заводять:"Ми вас прийшли звільняти, а ви нам нічого не хочете продавати". Я кажу: "Від кого ви прийшли нас звільняти?", вони говорять:"Від нацистів". Кажу: "Ви хоч знайшли одного нациста?" "Ну ми ось знайшли одного, у нього є там наколки", — розповів Сергій.
Тоді ця історія не набула продовження. В кінці березня 2022 року син та донька Сергія разом з онуками виїхали. Чоловік вирішив залишитися і доглядати за батьками.
"На початку травня був один із найстрашніших епізодів — наші війська підірвали будівлю поліції. Там був дуже великий боєкомплект. Там стояли три-чотири "Урагани" з повним зарядом. Вісім годин я сидів зі своєю собачкою, з лабрадором, сидів в хаті. І воно все бахкало", — розповідає чоловік.
Зі слів Сергія, росіяни звинуватили його в коригуванні вогню, коли знайшли іграшковий пістолет.
"Почали мене обшукувати, забрали документи, гроші. І все: "Ми тебе в комендатуру забираємо. Ми тобі ногу прострелимо".У магазині все винесли. Касовий апарат, банківський термінал", — згадує Сергій.
Також росіяни намагалися забрати авто Сергія.
"Виходжу, кажу: "Що ви тут робите?". "Ось нам треба ваш автомобіль". Я кажу: "Він не працює". "Ми все одно його заберемо". Кажу: "Та не заберете ви, бо він не працює". "Ось, нам треба, нам треба". Я кажу: "Зараз я собаку спущу". Вони: "Зараз і собаку застрелю, і тебе застрелю", — згадує Сергій.
З його слів, всі жахіття закінчились, коли в населений пункт 4 жовтня 2022 року зайшли українські військові. Зустрів їх біля адміністрації.
.
"Перше, що мені впало в очі — це наші червоно-чорний прапор із жовто-блакитним висять. Я під'їжджаю до цих хлопців. До них підбігаю, як до своїх рідних, обіймаю. Емоції просто словами не передати", — каже чоловік.
Згодом повернулися й рідні. За словами Сергія, радіє, що нарешті може обійняти онука і почуватися спокійним. Додає, що впевнений, Україна переможе!
