Не опускати руки та вірити у Збройні сили України. Саме так 8 довгих місяців у російській окупації налаштовували себе жителі села Правдине Херсонської області. Люди розповідають про злочини російських загарбників і як звільнене Правдине живе зараз, повідомляє FREEДОМ.
Руїни та розбита техніка — такий вигляд має в’їзд до села. Рухатися доводиться обережно, трохи вбік і там уже все заміновано. Однак, там живуть люди. Сільські вулички наче просякнуті горем, усі будинки пошкоджені. А в людей ще не загоїлися рани.
“Я поранена була, у мене тут наскрізь. Ззаду ось така дірка була, а уламок так і залишився. Я 5 днів сиділа в селі, не вивозили, не було чим. Але у всьому селі збирали уколи, пігулки, хто що давав, тільки щоб зараження не було. А потім дали коридор і мене вивезли”, — розповіла місцева жителька Анна Алдабаєва.
Жінка поділилася, як жила під час окупації. Були поранені і вона сама, і її донька. Росіяни поводилися немов господарі, оселилися в будинку жінок.
“У туалет вони понакидали гранат, ще одну таку велику зелену на середину поставили. Ось таких бочок понаставляли, понамотували гранат, двері виламали. Гранати, розтяжки”, — сказала Анна.
А будинок Галини Вершини окупанти використовували як снайперську позицію.
“А в мене кухня маленька, і зробили дірку в кухні, поставили драбину, і лазили. Відсували шиферину і там спостерігали, або стріляли, або що вони там робили”, — згадує вона.
Віталія росіяни били та катували, а ще карали за те, що допомагав місцевим привозити питну воду.
.
Загарбники тримали людей у страху. Щоб боялися, влаштовували страти. За словами жителів, окупанти вбили сімох місцевих. Коли ж українські захисники пішли в контрнаступ, росіяни втекли. Залишили після себе розтрощену техніку, гори сміття та вибухівку.
“”Русский мир” не доїхав. Злетів він красиво, на відео видно. Він, найімовірніше, замінований. Ось тут прив’язка, тут повний набоїв, скоріш за все, там внизу якийсь прикол є”, — пояснили військові біля розбитого танка.
Селянам зараз важко. Вони живуть без води, світла і газу, у побитих будинках.
“У мене у двір влучило два снаряди. Даху не було, вікон не було, веранди немає, нічого немає. І дах побило. Зі шматків накрили. Живемо там, позамазували стелі. Дров немає, топити нічим”, — сказала жителька села Ганна.
“Дуже важко з водою. У кого близько, немає свердловини, ніде накачати. Усі бочки побиті”, — додала Галина Вершина.
Тож кожен приїзд у село волонтерів із Миколаєва — знак, що люди не залишилися сам на сам зі своєю бідою.
