В українському мегаполісі, де з початку українсько-російської війни знайшли прихисток понад десять тисяч вимушених переселенців з окупованої Херсонщини, досі не створили центру для допомоги ВПО. Такі хаби, де допоможуть відшукати житло, влаштувати дитину на навчання, отримати гуманітарну допомогу, консультацію юриста, соціального працівника чи психолога, вже є у Вінниці та Кривому Розі, Запоріжжі та Івано-Франківську. А от у Львові – катма. І це на сьомому місяці бойових дій! Хоча не можна сказати, що жодних кроків у цьому напрямі не зробили.
- Хаб потрібен – сто відсотків. І найперше – для сприяння евакуйованим у пошуках даху над головою. На Львівщині вимушених переселенців зо чверть мільйона, і прибувають нові й нові, тож з житлом нелегко. Я сама, коли виїжджала з Херсонщини, прихопила з собою ще дві родини. У квартирі, де зупинилися, меблів не було, тож спати довелося всім покотом на підлозі . Мої нещодавно прибулі знайомі з Голої Пристані змушені винаймати квартиру подобово, і платять з власної кишені, хоча це дуже дорого, - розповідає перший заступник Олешківського міського голови Тетяна Гасаненко. – Треба зазначити, що робота над організацією хабу ведеться – до Львова приїжджав голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич , зустрічався з цього приводу із своїм тутешнім колегою Максимом Козицьким. Взаєморозуміння, наскільки розумію, є. Та не все так просто: найперше, що потрібно, це вільне приміщення для хабу. Вони переважно у комунальній власності, тож для його передачі необхідно підключати й мерію Львова. Там теж готові сприяти: вже запропонували місце. Ми ходили його оглядати, але воно навряд чи підійде: у будівлі розташований режимний об’єкт, і вхід до нього тільки за документами. До того ж, вільне приміщення на горішньому поверху, і діставатися туди батькам з маленькими дітьми, людям похилого віку та інвалідам буде не дуже зручно.
Вимушені переселенці, змучені самостійними пошуками житла та блуканням по бюрократичних хащах, задаються питанням: а хіба не можна було поклопотатися організацією координаційних центрів допомоги (і не лише в обласних центрах) раніше? Можна! Але у цій роботі мало б активніше допомагати керівництво Херсонської ОВА, а з ним довго визначалися. З початку війни на цій посаді був Геннадій Лагута – давній сподвижник міського голови Херсона Ігора Колихаєва. До пана Лагути і активісти громадських організацій, і ті ж вимушені переселенці висували чимало претензій. Та поки державна влада знайшла йому заміну, поки проходила процедура узгоджень та затверджень – дорогоцінний час сплинув. А ця ситуація - нагадування: у війну часу на «розкачку» та позіхання в чиновників державної влади та очільників місцевих громад немає.
