У селищі Верхній Рогачик (центрі однойменної територіальної громади) та прилеглих населених пунктах припинилося газопостачання. Причина відома - на адміністративному кордоні з Запорізькою областю у ході бойових дій перебило трубопровід. І полагодити його можливості немає – через ті ж бойові дії. Місцевий люд з острахом чекає зими: адже сімнадцять років тому, коли до селища провели газ, більшість власників житла встановили котли, котрі працюють на голубому паливі, а твердопаливних котлів позбулися. Тепер спішно шукають таке обладнання, і вважають щасливчиками тих, у кого вдома збереглися старі дров’яні пічки.
Але постає питання із паливом: деревини з лісосмуг на всіх не вистачить, а вугілля з шахт у «ДНР», що його на окупованій Херсонщині пропонують заїжджі комерсанти, коштує 18 тисяч гривень за тонну, тобто утричі дорожче, ніж до війни. Звичайно, можна продати вирощене збіжжя, а кошти витратити на паливо для зимового обігріву. Однак такі ж «жучки», котрі вивозять врожай до Криму, дають сміховинну ціну. «Торік фірма з Одещини давала мені по 10,2 тисячі гривень за тонну вирощеного гороху. Цього літа заледве продав його по 3 тисячі гривень за тонну. Збитково, але що вдієш – треба і з робітниками, й за паї розраховуватися, і те ж паливо купувати, - зізнається фермер з Верхнього Рогачика. – Одна втіха, що врожай озимих цьогоріч навіть на богарних землях видався непоганий: по 36,1 центнерів з гектару «на круг» і того ж гороху, і ячменю та пшениці зібрали».
Старожили-степовики пригадують, що колись по околицях збирали коров’ячі кізяки, сушили їх, а потім спалювали у пічках-кабичках, і так грілися та їжу готували. Багато збіднілих у війну родин охоче повернулися б і до такого способу. Та біда в тому, що кізяки теж стали дефіцитом: адже поголів’я верхньої рогатої худоби теж «прорідили», бо вартість молока не дозволяла відшкодовувати витрати на утримання корів.
