11 листопада 2022 року. Цей день закарбувався у пам’яті херсонців - його містяни чекали довгих 9 місяців.
Минуло майже 5 місяців, як Правобережжя Херсонщини звільнили від російських військових. Ейфорія від Перемоги швидко пройшла, і місто поступово почало повертатися до життя та буденних проблем. А їх, як виявилося, чимало.
 
Минуло майже 5 місяців, як Правобережжя Херсонщини звільнили від російських військових. Ейфорія від Перемоги швидко пройшла, і місто поступово почало повертатися до життя та буденних проблем. А їх, як виявилося, чимало.
Кожного дня читаємо у новинах: є постраждалі серед мирних жителів, зруйновані житлові будинки та об’єкти критичної інфраструктури.
Поступово навіть ті, хто пережив 9 місяців окупації, почали полишати місто, шукаючи прихисток у більш безпечних регіонах. За деякими даними, які озвучила влада, у місті залишилося десь близько 50-60 тисяч населення (на початок війни було приблизно 300 тисяч).
 
 
До проблем жителів Херсона і області додалися і кадрові зміни у місцевій владі. За цей незначний період (5 місяців) змінилося декілька очільників області. Крім того, незадоволення висловлювали й херсонці з приводу керування у самому місті Галини Лугової. На сайті петицій з'явилася «пропозиція народу» – звільнити з посади голову Херсонської ОВА Янушевича Ярослава Володимировича та голову Херсонської міської військової адміністрації Лугову Галину Леонідівну.
 
Ще один виклик – гуманітарна допомога. З перших днів у місто почали заїжджати фури з гуманітаркою, але з невідомих та незрозумілих причин її не видавали людям, а якщо й видавали, то доволі дозовано й обмежено. А для населення вона була вкрай необхідна: ліки, продукти, гігієна! Все це тижнями лежало на складах, перш ніж потрапити до адресатів. Включилися активісти, які почали задавати владі питання. Поступово справа зрушилася з місця у потрібному напрямку.
 
Крім того, поступово почали повертатися представники депутатського корпусу, як обласного, так і міського рівня. Але прикро, що основною метою декого з них була не допомога людям та місту, а власні інтереси.
 
.
 
Крім того, поступово почали повертатися представники депутатського корпусу, як обласного, так і міського рівня. Але прикро, що основною метою декого з них була не допомога людям та місту, а власні інтереси.
Сьогодні Херсон має трохи незвичний та приголомшливий вигляд. Замість вікон – фанера, пусті вулиці, обмаль машин. Але попри все функціонують служби таксі та громадський транспорт. Подекуди працюють магазини та продовольчий ринок.
 
Надихають білборди «Рідні, ви вільні». Самі ж херсонці переконані: краще жити вільно під вибухами, ніж в окупації.
Окремі слова вдячності хочеться висловити комунальникам. Вони справжні Герої, які попри обстріли, ризикуючи своїм життя, забезпечують містян усіма необхідними комунікаціями. 
Марія Ігнатенко