Херсонка Галина Уманець – одна із тисячі волонтерів, які допомагають армії. Вже понад рік вона активно збирає кошти та речі для солдат, підтримує їх, як може. У довоєнний час жінка була підприємцем. В інтерв'ю «Погляду» пані Галина розповіла про те, як стала волонтеркою і чому продовжує цим займатись.
 
– Почалося усе ще 21 листопада 2013 року, коли побили тих студентів на Майдані. У Херсоні стояв намет, я підійшла поцікавилась, потім почала чергуватись із тими, хто був у тому. От із того часу я волонтер. А потім була поїздка у Київ, ночували у будинку профспілок, спали не більше двох годин, допомагали нашим хлопцям. Я не могла залишитись байдужою й до розстрілу наших хлопців на Грушевського. 
 
 
– Яка ситуація на Луганщині та Донеччині?
 
– Зараз там дуже тяжко. Тяжко як для них (ред. – бійців), так і для нас. Сьогодні хоронимо дуже багато наших воїнів, майже щодня. От 11 травня поховали бійця Сергія із 28-ої бригади. Він загинув на Луганщині, а родом із Генічеська. Йому був 31 рік, залишилась родина. Оплакуємо. А 1 травня я ще цього хлопця бачила. Я ніколи не забуду цих хлопчиків, я їх опікую, допомагаю чим можу.
 
– Як часто Ви їздите у зону АТО? 
 
.
 
– Загалом у зоні АТО ми були 70 разів. Зараз видохлись як ми, так і люди. Сьогодні не можемо зібрати навіть однієї посилки. Все стало дорожче, зокрема стали дорожчі речі. Раніше б Ви не пройшли тут, у нас було закладено усе до стелі. 
 
– Серед усього жахливого, що відбувається, чи є якісь надзвичайні та людяні історії? 
 
– Зараз у нас буде дуже гарне весілля. Наш воїн одружується та запросив мене бути його посаженною мамою. 6 червня домовився, щоб їх швиденько розписали. Кіборг Веніамін Куліков зараз у Луганській області, але сам із Херсона. Наречена, Тетяна, також звідси. Ми йому приготували посилочку, але він нічого не просив, дуже скромний. Просив лише, щоб привезли його Таню. Для нього це буде найкращим весільним подарунком. Дівчина вже купила собі сукню, а для нього ми підготуємо нову форму. У них вже є дитинка. 
 
 
– Що зараз надсилаєте бійцям? 
 
– Зараз тільки прилади нічного бачення передаємо. 24 прилади ми вже відправили. Середня їх ціна близько 20 тисяч гривень. Вони дорогі, але для такого приладу вже немає значення, коли їх використовувати – вдень чи вночі. От такі дорогі прилади закуповуємо. Є дешевші, вони коштують 9300. Але подякувати все ж маю нашим заробітчанам у Польщі. Вони закупали ці прилади у Фінляндії, відшукали, де дешевше. Дуже активно допомагають заробітчани із Канади, Данії, Німеччини та Польщі. Зараз учні місцевої школи сплели маскувальну сітку та кікімори. Їх солдати використовують як опудала. Відслідковують постріли ворожих снайперів.