В інтерв’ю окупаційному телеканалу «Таврия» заступник голови окупаційного уряду області Сергій Черевко цілком справедливо зазначив, що головне навантаження по наданню медичної допомоги на лівобережжі області наразі лягає на Генічеську райлікарню. А далі почав вигадувати: «На фоні тих успіхів, які, звісно, є, багато ще недоліків. Краще, коли з ними справляються спеціалісти з доведеним досвідом». У якості такого спеціаліста була представлена нова головлікарка Лілія Санджиєва.
«Я розумію, роботи багато. Дуже багато роботи», – сказала колективу під час представлення непрохана гостя з Калмикії. З 35 років свого трудового стажу, сказали пропагандисти, вона 19 років керувала на батьківщині республіканським госпіталем ветеранів воєн. На новій посаді Санжиєва пообіцяла перехід на страхову систему, і додала, що це буде – «важкий перехід». А також пообіцяла контролювати залучення кадрів, зокрема, вузькопрофільних спеціалістів.
Як вдалось з’ясувати з відкритих джерел, новій керівниці окупаційної лікарні – майже 58 років. На початок вторгнення Росії на Україну у 2014 році була депутаткою Народного хуралу (парламенту) Республіки Калмикія 5 скликання. Ні авто, ні нерухомістю на той час не володіла (або не декларувала). 51,8 квадратний метр нерухомості (квартира) буцімто з’явились у неї у 2018 році. На посаді начальника бюджетної установа «Госпіталь ветеранів Міністерства охорони здоров’я Республіки Калмикія» отримувала більше 1,2 млн рублів зарплати на рік. За спеціальністю – терапевт, у 1991 році закінчила Ставропольський державний медичний інститут.
Зрозуміло, що місцевим колаборантам після представлення окупантки, яку привезли за тисячу кілометрів з Росії, стало заздрісно. «Однак у місцевих жителів виникає резонне запитання: чому знову на ключову посаду призначають людину «нізвідки», а не дають шанс професіоналам з регіону? – написано у окупаційному телеграм-каналі «Секреты Геническа», який адмініструє відомий колаборант Олександр Пінаєв. – При цьому місцеві працюють у важких умовах, без стабільних зарплат і підтримки, а управлінські крісла продовжують займати невідомі».
Борис ВИНОГРАДОВ
