8 травня у Херсоні попрощались з Андрієм Кантемировим. Під час окупації Херсона він із родиною виїхав до Миколаєва. Там приєднався до лав ЗСУ – у званні молодшого лейтенанта командував взводом. Останній бій військовослужбовець прийняв під час оборони Часового Яру на Донеччині 7 червня 2024 року.
Побратим Андрія Кантемирова Євген розповів, що на полі бою завжди міг покластися на нього.
"Ми з ним з самого початку війни жили в посадках, жили в окопах. Це та людина, яка ніколи в житті свій особовий склад просто так кудись не закине, буде завжди поруч з ними. Він завжди піклувався про всіх своїх хлопців. Це справжня людина, справжній офіцер з великої літери. Прилетів дрон, а він був десь метрів п’ять від окопу, під деревом – так там і лишився. Далі пішов наступ і ми втратили ту позицію. Тому ми так і не змогли його забрати", — сказав чоловік.
11 місяців Андрія вважали зниклим безвісти. В рамках обміну 5 грудня 2024 року його тіло повернули до України, 24 квітня 2025 року — ідентифікували, розповіла тітка військовослужбовця Ольга Кожедуб.
"Нам повідомили, що по ДНК ідентифікували останки як Кантемирова Андрія. Зараз ми проводжаємо його в останню путь. Він обов’язково хотів повернутися тільки в Херсон. У нього позивний був "Спок". Він спокійний, комвзводу, лейтенант. І дуже оберігав своїх хлопців. Світла, добра людина. А красень який! Зріст 1,96 метра — найвищий з трьох братів. Він айтівець, з вищою освітою. Він багато чим займався і коли пішов в армію, йому подобалася служба. Казав, що, може, залишиться після війни, після перемоги в Збройних Силах України", — згадала вона.
