Окупований з 2022 року Росією Генічеськ на Херсонщині до повномасштабного вторгнення РФ був курортним містом. Туди приїздили тисячі відпочивальників, які "наводнювали" місцеві пляжі, ринки та вулиці.
Нині туризм тут залишився хіба у спогадах: під окупантами у місті немає ні відпочивальників, ні жвавої торгівлі, та й місцеві жителі без особливої потреби намагаються на вулицю не виходити.
 
За три з лишком роки окупації Генічеськ змінився до невпізнання. Якщо у 2021 році влітку тут вирувало життя, а вулиці та пляжі були переповнені туристами, що їхали туди з усієї України, то у 2025-му Генічеськ виглядає моторошно порожнім.
На фото зафіксовані вулиці без жодної людини чи авто, крамниці, які у розпал дня не працюють, пуста набережна. На ній ще у 2021-му ніде було яблуку впасти.
 
 
Особливої моторошної фантасмагоричності краєвидам "мертвого" міста додає прапор давно мертвої держави з серпом та молотом на будівлі посеред порожньої вулиці.
Генічеськ – невелике місто на Херсонщині, в якому на початок повномасштабної війни офіційно проживали близько 19 тисяч людей – розташоване неподалік від адмінкордону з окупованим Росією Кримом, на березі Утлюцького лиману та Генічеської протоки. Цей райцентр разом з Арабатською стрілкою був морським, кліматичним та частково грязьовим курортом.
 
Через близькість до захопленого півострова про початок повномасштабної агресії РФ жителі Генічеська дізналися одними з перших, коли у місті на світанку 24 лютого 2022 року пролунали вибухи. Того ж дня російські окупаційні війська зайшли в місто і захопили всі державні структури. У Генічеську окупанти розмістили свою техніку, а на околицях встановили "блокпости", на яких перевіряли містян, що намагалися виїхати з окупації, на "приналежність до ЗСУ".
 
Саме тут у перший день повномасштабної війни загинув уродженець Генічеська, сапер інженерно-саперного відділення окремого батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського Віталій Скакун. Аби не дати ворожим силам просуватися вглиб території України з уже захопленого Генічеська, він підірвав Генічеський автомобільний міст – і сам загинув під час вибуху, своїм життям заплативши за виграний для передислокації та зайняття оборони побратимами час.
Воїну, якому назавжди залишилося 25 років, посмертно було присвоєно найвище державне звання – Герой України.
 
.