Назви, що формують ідентичність. Як Херсон змінював свою топоніміку

"65% херсонців підтримали перейменування. Звісно, були й ті, хто хвилювався через витрати з бюджету. Але ми запевняємо: гроші з міського бюджету не використовували. Навіть довідник про нові назви видали за спонсорські кошти", — підкреслив Дементій.

 

За його словами, вперше в історії Херсона обговорення перейменувань вулиць відбувалося масово — у соціальних мережах. Людей запитували: "Чи брали ви участь в обговоренні?" — і отримали багато відповідей. Херсонці активно писали свої думки, пропозиції, дискутували. Усі ці коментарі зібрали, впорядкували й передали на розгляд спеціальної комісії. А вже вона обирала ті назви, які мали найбільшу підтримку.

 

 

"Обговорення нової назви для проспекту Ушакова було одним із найгарячіших. Ще до повномасштабного вторгнення пропонували повернути історичну назву — Говардівська. Так вона колись і називалася. Навіть після перейменування у 1947 році багато старших херсонців продовжували так її називати. Це був своєрідний знак, що людина — корінний херсонець", — розповідає краєзнавець.

Він додає, що ця ідея мала широку підтримку, але тодішня влада не захотіла її виносити на голосування, бо Ушаков вважався важливою фігурою в російській історії.

 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії стало очевидно: в місті не повинно залишатися назв, пов’язаних із російськими військовими. Тому для проспекту Ушакова почали шукати нову назву. Одні пропонували повернути історичну — Говардівська, інші — назвати вулицю на честь Костя Гордієнка, козацького лідера, пов’язаного з історією Херсонщини. Були й нейтральні варіанти.

 

Але тодішній керівник військової адміністрації Роман Мрочко виступив проти назви на честь Джона Говарда, бо вважав, що головна вулиця міста не може мати ім’я іноземця. Через це цю пропозицію навіть не винесли на обговорення. У результаті, за процедурою, перемогла назва проспект Незалежності.

 

 

"Проспект Незалежності — теж гарна назва, вона символізує нашу державність. Але багато херсонців досі вважають, що вулиця мала б називатися Говардівською. Ми чуємо це на зустрічах, у соцмережах, під час презентацій. Люди кажуть: "Добре, що прибрали Ушакова, але краще було б повернути історичну назву", — розповідає Дементій Білий.

Він додає, що громада має право повернутися до цієї ідеї й знову ініціювати зміну назви.

 

За словами Дементія Білого, у Херсоні вже перейменували 90 вулиць — це приблизно 14% від усіх назв у місті. Це небагато, якщо порівняти з 1920-ми роками, коли комуністи змінили понад 60% назв. Він підкреслює, що всі нові назви — українські, патріотичні, і за них не буде соромно. Просто людям потрібно трохи часу, щоб звикнути.

 

"Щоб нові назви прижилися, потрібно більше про них розповідати. Це можуть бути відео, лекції, буклети — щоб люди знали, на честь кого або чого названа їхня вулиця", — вважає краєзнавець.

Він також додає, що херсонці мають особливу рису — якщо назва не подобається або не має значення для людей, вона просто не приживається. Наприклад, під час Першої світової війни вулицю Лютеранську перейменували, бо Росія воювала з Німеччиною. Але херсонці все одно продовжували називати її Лютеранською — і ця назва згодом повернулася.

 

 

"Так само зараз із проспектом Ушакова. Багато хто й далі називає його Говардівською. Це говорить про повагу до історії та пам’яті", — підкреслює Білий.

Дементій Білий розповідає, що багато суперечок виникло навколо перейменування вулиці Суворова. Це одна з найатмосферніших вулиць у центрі Херсона — пішохідна, унікальна, з історичним духом. Саме тому вона викликала так багато обговорень.

 

У результаті комісія вирішила розділити її на дві частини. Західній частині повернули історичну назву — Католицька, а пішохідну частину назвали Європейською. Це символічно, каже краєзнавець, адже Херсон — європейське місто, яке розвивали італійці, французи, німці, поляки. Вулиця починається біля місця, де колись стояла кірха — лютеранська церква німецької громади, а закінчується біля католицького храму. Тож нова назва підкреслює європейське коріння міста.

 

У травні минулого року в Херсоні завершився основний етап масового перейменування вулиць. Але, як каже Дементій Білий, навіть через рік багато людей не знають, які саме вулиці отримали нові назви.

 

 

Щоб допомогти херсонцям розібратися, соціологи, історики та краєзнавці створили спеціальний довідник. У ньому три розділи.

У першому — список старих і нових назв вулиць із відповідними рішеннями.

У другому — найважливішому — коротка інформація про кожну вулицю: де вона знаходиться, на чию честь названа, і хто ця людина або яка подія.

У третьому — перелік усіх назв вулиць Херсона та навколишніх сіл, які вони мали з середини XIX століття.

"Це унікальне видання. Довідник безплатний, є в паперовому та електронному форматі. Паперові примірники передадуть у бібліотеки, а електронну версію може переглянути кожен. Вона зручна у користуванні, має швидкий пошук і доповнена науковими статтями та результатами опитувань", — розповідає Дементій Білий.

 

Дементій Білий розповідає, що всі дані про перейменування вже доступні на безплатних онлайн-ресурсах. Один із них — сайт "Херсон. Звільнена карта", де можна вільно завантажити електронну версію довідника.

"Назва "Звільнена карта" — не випадкова. Перейменування — це своєрідне звільнення міського простору від російського впливу. Ми змінили не лише вулиці, а й школи, острови", — пояснює політолог.

 

Наприклад, перейменували навіть острови: Великий і Малий Потьомкін тепер стали Великим і Малим Вільховим. Науковці знайшли старовинну карту кінця XVII — початку XVIII століття, де ці острови вже мали назву Вільховий. А ще раніше на одному з них було давнє місто Олешшя. Тож нова назва має історичне підґрунтя, говорить Білий.

 

Він додає, що попереду ще багато роботи. Наприклад, у місті залишаються зупинки з застарілими назвами. Тому він переконаний, що коли завершаться бойові дії й херсонці почнуть повертатися додому, їх мають зустрічати нові таблички з новими, українськими назвами.