Відбувся показ стрічки про наслідки затоплення Херсонщини після підриву греблі Каховської ГЕС окупантами. У центрі сюжету — героїчні зусилля рятувальників і волонтерів, які боролися за порятунок людей і відновлення регіону.
Про це йдеться у прем'єрі документального фільму “Каховська ГЕС: два роки після російського теракту”.
 
Рівно два роки тому, 6 червня 2023 року, російські війська знищили греблю Каховської ГЕС. Унаслідок підриву було затоплено понад 600 квадратних кілометрів Херсонської області. Вода змила цілі житлові квартали, зруйнувала критичну інфраструктуру, знищила найбільшу в Україні зрошувальну систему, а також завдала катастрофічної шкоди природі регіону.
 
 
Фільм розповідає не лише про масштаби трагедії, а й про зусилля сотень людей, які з перших годин після теракту кинулися на допомогу. Свої історії у стрічці розповідають рятувальники, військові, волонтери, сапери, енергетики, комунальники та правоохоронці — всі, хто працював цілодобово, аби врятувати людей і подолати наслідки затоплення.
 
Цей фільм — нагадування про те, якою ціною Херсонщина пережила ту трагедію, і водночас — про незламність, солідарність і силу українського народу.
У 2023 році кореспондентка Інтента знов відвідала місця, до яких вдалось дістатись 6 червня. Вона показала наслідки затоплення, та розповіла, як місцями до домів, які були майже повністю під водою, вже можна дістатись пішки.
 
У лютому в кінотеатрі "Жовтень" відбувся прем’єрний показ документального фільму-розслідування "Коли вода кричить", створеного журналістами The Kyiv Independent. Фільм аналізує події, що сталися після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року, зокрема зосереджується на ситуації в тимчасово окупованій частині Херсонщини. Вони зібрали понад 50 свідчень очевидців, волонтерів і рідних загиблих, дійшовши висновку, що реальна кількість жертв серед цивільних значно більша за офіційні дані.
 
.
 
Нещодавно в Україні також презентували перший тизер до фільму жахів "Каховський об’єкт" — зомбі-екшну режисера Олексія Тараненка, що вийде в прокат 1 жовтня.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Внаслідок чергового авіаудару військ РФ керовані авіабомби майже повністю зруйнували будівлю Херсонської обласної державної адміністрації. Пошкоджені також сусідні будинки.
Місцевому жителю Сергію вдруге за день довелося долати наслідки російського обстрілу.
 
"Всі вікна зашили, всі двері — й другий раз "прилетіло". Знову все повилітало. Влучили у будівлю адміністрації після третьої години дня", — сказав чоловік.
Він також був свідком ранкової атаки військ РФ по середмістю Херсона.
 
 
"Тут уже просто немає сил реагувати. Десь всередині щось хапає, але намагаюся не піддаватись. Це підло й гидко. І оцих, ви зрозуміли кого, щоб їх справді не було. Це моє місто, де я народився, де виріс, це наша пам’ять. Тим більше, що ми тут живемо. Переживаю за всіх рідних та близьких", — зізнався Сергій.
 
"Близько 15:25 росіяни вчергове вдарили по будівлі ОДА. Повністю зруйнована її центральна частина. На щастя, повідомлень про постраждалих немає", — повідомив керівник пресофісу Херсонської ОВА Олександр Толоконніков.
За словами заступника голови Херсонської ОДА Володимира Клюцевського, загалом будівлю адміністрації російські військові атакували тричі, лише за 5 червня – двічі.
"Просто в пусту будівлю, де нікого немає, прилітають велика кількість ракет і КАБів. У зв’язку з тим, що в будівлі нікого не було, а охорона перебувала в іншому корпусі, то жоден цивільний чи не цивільний не постраждали", — сказав він.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
У Херсоні 5 червня попрощались із двома військовослужбовцями — 50-річним старшим солдатом Олександром Драганом та 38-річним старшим солдатом Дмитром Салтаном.
Олександр Драган долучився до лав ЗСУ у серпні 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання в Курській області 5 січня 2025 року, розповіла його колишня колега Світлана.
 
"Він — колишній водій тролейбусного херсонського управління. Був дуже щирою, доброю людиною. Я з ним працювала понад 10 років. З яким би проханням ти до нього не звернувся, він ніколи не відмовляв. Чесна та порядна людина. Дуже добрий батько. Він з тих, хто ніколи б не кинув людину в біді, ніколи. І ніколи б не зрадив державу", — говорить жінка.
 
 
У Олександра лишилося четверо дітей, розповіла його дружина Віра.
"Міг приготувати дітям їжу, випрати речі. Сидів з ними вечорами, і гуляв, і забирав, і на випускних був у садочку в кожного", — каже дружина.
38-річний старший солдат Дмитро Салтан помер внаслідок ускладнення хвороби 2 червня 2025 року.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Росіяни в четвер, 5 червня, двічі скинули кореговані авіабомби на будівлю Херсонської ОВА, повністю знищивши її.
Про це повідомив голова ОВА Олександр Прокудін.
"Інформація про постраждалих уточнюється", - повідомив Прокудін.
Водночас будівля давно не використовується. Про це ще після першого удару сьогодні написав перший заступник керівника Херсонської обласної ради Юрій Соболевський.
«Воно не є центром ухвалення жодних рішень – ні військових, ні цивільних. Оркам була потрібна яскрава картинка - і більше нічого. Той факт, що поруч житлові багатоквартирні будинки їх не хвилює», – наголосив Соболевський.
____________________________________

Удари по будівлі Херсонської ОДА не мали жодного військового сенсу - Зеленський

Президент Володимир Зеленський, коментуючи російські удари по будівлі Херсонської ОДА, заявив, що в них не було жодного військового сенсу, таким чином вороги відверто руйнують життя.
Про це глава держави повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
 
«Херсон. Будівля обласної державної адміністрації. Російські військові її повністю зруйнували. Два удари авіабомбами. Цілеспрямовані удари, не випадкові. Жодного військового сенсу. Відверто руйнують життя. Абсолютно хворі істоти. Потрібна сила, щоб примусити їх перестати руйнувати і вбивати. І для всіх у світі очевидно, хто саме володіє такою силою, але досі її не застосовує заради миру. На жаль, не застосовує», - розповів Зеленський.

 

 
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
У квітні 2022 року російські військові викрали колишнього міського голову Херсона Володимира Миколаєнка. Його рідні тривалий час не знали, де він перебуває, а публічна інформація про його стан і місце утримання з’являлася уривками. Пізніше стало відомо, що від травня 2022 року Володимира Миколаєнка утримують у російській колонії Володимирської області РФ, пише "Вгору"
В інтерв'ю “Вгору” племінниця Володимира Миколаєнка Ганна Коршун-Самчук розповіла, як вона дізналась про його викрадення, що їй вдалося з’ясувати за цей час і з якими труднощами зіштовхується родина. 
Як відомо, коли Володимир Миколаєнко ще був на посаді міського голови,  у нього були конфлікти з проросійським активістом Кирилом Стремоусовим. І не раз Володимиру Миколаєнку погрожували.
 
Що ви знаєте про це?  
Йому дзвонили. І Володимир Сальдо телефонував, всі пропонували співпрацю. Дзвонив декілька разів Кирило Стремоусов. Також з приводу співпраці. Володимир Миколаєнко говорив дружині, що вони (Сальдо та Стремоусов – ред.) погрожували.  
 
 
А родині Володимира Миколаєнка були якісь прямі погрози?
Були. Телефоном були навіть мені. І сестрі його. Обіцяли, що всі залишаться живі, якщо Миколаєнко піде з посади. Також надсилали повідомлення: “У твоєї племінниці також є діти. Тому йди з посади”.  Мені також надходили повідомлення: “Посприяй, аби він пішов. І всі твої близькі залишаться живими”. 
 
І як реагував Володимир Васильович на такі погрози?
Після таких погроз викликали Службу Безпеки України, і часто знаходили прослуховуючі жучки різні в кабінетах. Особливо після того, як Стремоусов привів туди людей, і вони там жили в приймальні. 
Перейдемо до викрадення Володимира Миколаєнка 18 квітня 2022 року. За словами його дружини, він отримав дзвінок від знайомого, який запросив його на зустріч. Після цього Миколаєнко зателефонував один раз, але більше на зв'язок не виходив. Що вам відомо про його викрадення?
 
Він один раз потім подзвонив дружині. А перед цим у нас була з ним домовленість: якщо щось сталося – переходимо на російську мову. І коли він дзвонив то сказав: “Я здесь с ребятами, не переживай, думаю, скоро буду”.  
 
.
 
А на яку зустріч і до кого він пішов? 
Як нам відомо, то це був хлопець із тероборони. І, здається, там був не дзвінок, а повідомлення, що їм треба зустрітися й обговорити якісь таємні робочі моменти як тероборонівців.
 
І Володимир Васильович пішов на зустріч, щоб обговорити ці моменти?
Так, бо він навіть не міг собі уявити, що це буде пастка.
 
Тож коли він дзвонив та говорив вже російською мовою, він вже потрапив до російського полону, так?
Так, і одразу ми зрозуміли, що сталася біда. Тому вже на ранок 19-го квітня 2022 року поїхала в комендатуру дізнаватися і писати заяву про зникнення людини.
 
 
Тобто ви на той момент також були в Херсоні?
Так, ми були всі вдома під час російської окупації Херсона. У нас були думки виїхати, але після того, як Володимир Миколаєнко пропав, ми вже зрозуміли, що нікуди не поїдемо. Сподівалися, його повернуть. І чекали на нього.
 
А чому Володимир Миколаєнко залишався у Херсоні після окупації? Чи планував він виїхати? 
Він сказав, що не залишить місто. І в перші дні повномасштабного вторгнення РФ пішов в тероборону Херсона, взяв зброю в руки та пішов захищати місто і людей. Це його позиція, ми не могли його лишити. І навіть коли його вже забрали, то для того, аби себе заспокоїти, ми волонтерили з чоловіком, з друзями. 
 
Після його викрадення ви написали заяву про зникнення людини. Потім що? 
Потім декілька разів дзвонили та казали, що треба буде під'їхати на впізнання тіла. Ставили уточнюючі питання: у що він був одягнений, чи були у нього вуса, борода. Але, як виявлялося, це був не він. 
 
 
Як ви дізналися, що його вивезли до Криму, а потім на територію Росії? 
Дізналися після деокупації Херсона. Але до цього його сестра, яка опинилася в Німеччині, вже знала, що він зник, і зверталася по допомогу куди тільки можна було. Бо в Херсоні на той час не було зв'язку і не було можливості подати ці звернення. Тому подавала звернення його сестра. А потім вже, коли був налагоджений зв'язок, то і ми також подали всі ці заяви. Ми були вимушені користуватися російською мережею. І ми з його дружиною зверталися до різних організацій. У моєї мами якраз на той момент вже було підтвердження з Національного інформаційного бюро, що російська сторона утримує Володимира Миколаєнка у полоні. 
 
Так ви дізналися, що від травня 2022 року він перебуває на території Росії у Володимирській області?
Так.
 
Його не перевозили нікуди за цей час? Його утримують в одному й тому ж  місці? 
Ми сподіваємося, що так. А як насправді, ніхто ж не знає. І коли конкретно він туди потрапив, чи тримали його ще десь. Такі всі уточнення, я думаю, що ми вже дізнаємося потім, коли його звільнять.
 

 
Чи змушували його отримувати російський паспорт, як інших ув'язнених українських полонених? 
Не можу відповісти, бо такою інформацією не володію.
 
Відомо, що політв’язнів РФ утримують у важких умовах. Їм не завжди надають медичну допомогу, обмежують харчування та спілкування із рідними. Яка є інформація про умови утримання Володимира Миколаєнка? 
Я про це знаю тільки від хлопців, які були з ним разом, і їх вже обміняли. Як вони розповідали, їх утримували в ненормальних умовах. Бо там у принципі не можуть утримувати в нормальних умовах навіть своїх. Камера розрахована на четверо людей, а їх там більше ніж десять. Годують їх погано, це може бути тричі на день одна і та сама каша, холодна, як клей. Знаємо, що є якісь прогулянки по 15 хвилин на свіжому повітрі. Дізналися, що дозволяють читати книжки, але дають її тільки на один вечір. Звісно, всі книжки російською мовою, але, напевно, в цьому немає нічого страшного. Бо ж треба якось відволікатися. Ліки дають не всім. 
 
Що вам відомо про здоров'я Володимира Миколаєнка? 
Хлопці кажуть, він тримається. Його називають там “бойовий дід”. Але я не можу точно сказати, як він почувається. У нього є хронічні хвороби. Впевнена, що його стан здоров'я погіршився, він схуд. У нього завжди були проблеми зі спиною, а в тих умовах, думаю, ці проблеми загострилися. Є проблеми з тиском. 
 
 
Які були спроби зв’язатися з ним — через листи, передачі, Червоний Хрест? Наскільки відомо, єдиний лист від нього родина отримала через Міжнародний Червоний Хрест. 
Так, це був один лист, який передав Червоний Хрест. Він написав, що із травня 2022 року перебуває там, сумує за всіма, думає, що скоро його відпустять. Ми так зрозуміли, що це було написано в липні або серпні 2022 року. А отримали лист ми в кінці травня 2023 року.
 
З того часу більше жодної інформації від нього не отримували? 
Більше нічого не було. Ми надсилали листи, але хлопці, яких звільнили, казали, що йому не передавали жодного листа. Вони або не доходять, або росіяни їх не віддають. Або дають сфотографуватися з листом, а потім лист забирають і не дають навіть прочитати. 
 
Що можете сказати про допомогу від української влади та міжнародних організацій? 
Я дуже вдячна громадській організації «Zmina». Вони мене запросили на велику конференцію з представниками ОБСЄ, що проходила 5-6 травня в Відні. Я там змогла розповісти про Володимира Васильовича, і не тільки про нього. Ми взагалі говорили про цивільних полонених. Я казала і про Ігоря Колихаєва, і Олександра Бабича. Також про дядька свого чоловіка Дмитра Самчука, якого забрали з селища Роздольне Каланчацького району. Він також у полоні.
 
 
А окрім громадської організації «Zmina», хтось ще допомагає чи підтримує вас?
На жаль, ні. Але є завжди зв'язок із Координаційним штабом з обміну полонених, є зв'язок із Національним інформаційним бюро. З Міжнародним Червоним Хрестом у нас виникли проблеми. Бо коли ми були в окупації у Херсоні, я їм подавала заяву про те, що зникла людина, але вони не прийняли її. Як виявилось, це сталося через те, що я дзвонила з російського номера. І тільки вже моя мама, сестра Володимира Васильовича, змогла подати цю заяву. Про це я розповіла на зустрічі із Координаційним штабом та представниками Міжнародного Червоного Хреста. Також порушувала питання про те, що він був у теробороні офіційно і чому тоді він не підпадає під обмін як військовий. Ми не маємо жодного документа який би підтверджував його статус. Можливо, є вирок. Ми не знаємо цього також. 
 
Тобто у якому статусі утримують Володимира Миколаєнка, як цивільного чи як військового, невідомо?
Ні. Тому дуже б хотілося розуміти, в якому він статусі та чому його так довго утримують. 
 
 
Під час конференції з представниками ОБСЄ, ви розповіли, що Володимир Миколаєнко у 2022 році відмовився від обміну на користь тяжкохворого полоненого з гангреною ноги. Поділіться, будь ласка, подробицями про цей випадок. 
 
Про це ми дізналися після звільнення Херсона. Нам подзвонив хлопець, якого вже обміняли, і він нам це розповів. Але ми не знаємо, як це все відбувалося, хто був цей тяжкохворий військовий, яка його доля. Також ніхто не розуміє роль списків обміну. Бо, як нам пояснювали у Координаційному штабі, російська сторона не обмінює полонених за списками. А так, як їм заманеться. У штабі також кажуть, що вносять у списки всіх, про кого знають, але невідомо, кого з полонених віддадуть на обмін. Навіть були такі випадки, що віддають тих, яких в списках взагалі не було. 
 
Тобто російська сторона сама вирішує, коли та кого обмінювати? 
Так. Вони самі вирішують. Наші, звісно, забирають усіх, кого вони віддають. 
 
 
Що ви знаєте про співкамерника Володимира Миколаєнка, якого обміняли?  
Як нам сказали, у нього була дуже важка травма. Йому не надавали належної медичної допомоги. Тому Володимир Васильович попросив, аби забрали цього хлопця. 
 
Скажіть, будь ласка, що ви знаєте про діяльність Міжнародного Червоного Хреста, чи мають вони доступ до російських тюрем? 
Ні, не мають. Ми так розуміємо, що вони не можуть туди потрапити, аби перевірити умови цивільних заручників та їх стан здоров'я. А нам хочеться конкретики та розуміння. Бо мені дуже важко вже пояснювати 90-річній матері Володимира Миколаєнка, чому його тримають у полоні. Вона не розуміє цього. Вона переживає вже другу війну у своєму житті. Вона родом із Росії. Їй не зрозуміло взагалі, що коїться і чому Росія напала на Україну, чому окупанти забрали її сина. 
 
Вона виїхала з Херсона? 
Так, виїхала з Херсона, бо позбавилася там житла через російський обстріл. 
 

 
Як змінилося ваше життя за ці три роки? Що допомагає триматися і не зламатися?
Нам не можна падати духом. Бо розуміємо, що Володимиру Васильовичу у полоні тяжче, і коли його повернуть, ми повинні бути сильними, аби  йому допомогти. 
 
Що б ви хотіли, щоб про нього знали люди сьогодні – ті, хто, можливо, не пам’ятає або не знає його як мера?
Я скажу одне, що він дуже справедливий, він дуже добра та чуйна людина. Йому завжди боліло, болить і напевно буде боліти за Україну та українців. Він дуже любить свою родину, особливо своїх онуків. Нам дуже важко без нього. Ми хочемо правди та справедливості. 
 
Як на інформацію про полон Володимира Миколаєнка реагують херсонці? Чи відчуваєте від них підтримку?
Мені дуже подобаються всі коментарі підтримки під публікаціями про Володимира Миколаєнка. Всі дуже чекають на його звільнення з полону. Підтримка дуже велика від херсонців. Також ми спілкуємося з рідними інших полонених. Головне, аби всі повернулися живими.
Надія Мішина
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Майже три роки родина міського голови Херсону Ігоря Колихаєва не має достовірної інформації про його місце перебування. Наприкінці червня 2022 року стало відомо про викрадення посадовця російськими окупантами і відтоді рідні збирають дані про його долю переважно від колишніх полонених, які могли бачити мера у російському увʼязненні.
Що відомо про долю Ігоря Колихаєва, проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розпитав у його сина Святослава.
 
– Остання інформація, яка з’являлася в ЗМІ про місце перебування вашого батька – це Чонгар. Чи маєте ви якісь нові дані?
– Після Чонгару він уже був у Таганрозі. І останнє, що відомо – його вже перевезли углиб Росії. Коли виходили люди з новорічних обмінів (обмін полоненими між Україною та РФ – ред.) у грудні та лютому, розповідали про нього, що бачили його там.
 
 
– Чи відомо, де саме його утримують? В якомусь СІЗО?
– Я не знаю точно, яке це СІЗО. Та і люди, які виходять, вони не можуть сказати, тому що там їм не кажуть, що це за місце. Тримають у камері десь вісім людей. Але от останні три місяці в мене немає інформації, де він перебуває. Тобто з обмінів поки зі мною ніхто не зв’язувався.
 
У Таганрозі батько перебував понад рік. Це мені відомо з Координаційного штабу. Тобто, їм надають цю інформацію ті, хто виходить із полону. А потім вже їх етапували вглиб Росії. Це остання інформація, станом на лютий. Сьогодні я не можу сказати, де він перебуває.
 
«Час іде вже на дні»
– Є інформація про його стан здоров’я?
– Кажуть: здоров’я в нього вже у такому критичному стані. Є проблеми з ногою, у нього якесь там захворювання виявилось, шкірне. Він там вже, кажуть, майже не ходить. Ставлення теж дуже погане. Тобто він – на межі.
 
.
 
– А ті люди, які виходили з полону, не говорили, чи надається йому якась медична допомога?
– Ні, майже не надається. Був такий, як мені сказали, період, коли він навіть не вставав. Тобто стан настільки погіршився. Йому намагалися допомогти, тільки коли ситуація була вкрай критична зі здоров’ям. Тільки тоді щось почали там робити.
 
Я не буду його відокремлювати, там в усіх така історія. Я просто не хочу вдаватися у деталі, це дуже чутливі речі – що з ними роблять, як вони з ними поводяться. Але я вам скажу, що це дуже важко і час іде вже на дні. Я розумію, що люди так довго витримувати все це не можуть, особливо ті, які там вже по три роки перебувають.
 
– Що ще вам відомо про умови його утримання у РФ?
– Умови в усіх однакові, там немає якогось особистого ставлення до людей за віком чи статусом. Все це не має значення. Ну погані умови, там взимку було холодно, майже не спали через холод. Їжа теж бажає бути кращою. Розумієте, коли я з ними спілкуюсь (колишніми полоненими – ред.), вони настільки пригнічені, вбиті цією ситуацією, що вони не хочуть це згадувати. Тому я питав чітко про мого батька, його стан здоров’я та ставлення до нього. І ставлення, я вам скажу таке, як і до всіх або навіть гірше.
 
 
«Відчуваю розпач»
– Яку інформацію ви отримуєте від української влади про вашого батька?
– Продовжую писати листи Координаційному штабу та отримувати ті ж самі відповіді, формальні. Відчуваю, чесно кажучи, розпач, байдужість. Не можу зрозуміти це ставлення. Не розумію та не хочу розуміти, чому з ним так поводяться? Чому до його ситуації така відкрита байдужість? Чому не хочуть зі мною комунікувати? Чому не дають розголосу цій ситуації? Можливо, це комусь зрозуміло, а мені ще ні. Але я хочу розуміти та мати уявлення, що буде з моїм батьком, як буде країна його захищати, чи буде взагалі, а якщо не буде, то хочу розуміти, чому?
 
– На вашу думку, чому Росія не віддає його на обмін?
– Моє бачення таке, що якщо є воля та поставлене завдання повернути ту чи іншу людину, то країна може знайти механізми, може знайти вирішення цього питання. Якщо завдання такого немає або навпаки є завдання не робити цього, то так воно і буде виглядати.
 
Я роблю зі свого боку все, що в моїх можливостях, аби якось вирішити цю ситуацію, аби зрозуміти ставлення до мого батька. Якщо є якісь перешкоди з російської сторони, то мені про них не відомо.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими повідомили, що під час останнього великого обміну, який пройшов з 23 до 25 травня, РФ повернула в Україну 120 цивільних полонених. Втім, і Коордштаб, і правозахисники зазначають, що Росія переважно ігнорує списки, які подає українська сторона для обміну певних осіб.
 
 
– Чи ви намагалися надсилати самостійно листи до РФ, щоб дізнатися про місце перебування вашого батька?
– Ні, я не надсилав, я писав в організації, які роблять туди запити. Вони отримували відповіді, але в них завжди одна відповідь – звертатися до Червоного Хреста. Вони прямі відповіді не надають. Червоний Хрест – як медіатор між Україною та Росією, тому там кажуть, що Червоний Хрест має всю інформацію. Я йду до Червоного Хреста, але там відповіді немає. Український Червоний Хрест навіть не знає, чи доходять їхні листи-запити до російських установ. А російський Червоний Хрест не хоче спілкуватися, тому що каже: ви маєте йти до Червоного Хреста за місцем вашого проживання.
 
Я сподіваюсь, що ті, хто має і повинен захищати батька, не тільки як мера чи політичну особу своєї країни, а як громадянина, як людину, яка виконувала свої обов’язки, сподіваюсь, що ці люди звернуть на це увагу та не допустять найгіршого сценарію для моєї родини.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
56-річний Михайло Горбунов у 2022 році став гауляйтером села Кучерявоволодимирівка Чаплинської селищної громади Каховського району Херсонщини. Він здавав односельців командиру загону спецпризначення Росгвардії Алєкєю Ощєпкову, після чого росіяни їх викрадали і катували. Горбунов раніше був стукачем у міліції, а останнім часом торгував рибою. СБУ заочно повідомила йому підозру в державній зраді і колабораційній діяльності.
Подробиці цієї історії з посиланням на текст підозри і власні джерела повідомляє Центр журналістських розслідувань.
 
Слідчі СБУ встановили, що Горбунов Михайло Олександрович, 4 червня 1968 р. н., уродженець села Іллінка Євпаторійського району АР Крим, мешканець села Кучерявоволодимирівка на Херсонщині, з весни 2022 року відкрито працює на російських загарбників. Він з власної ініціативи підвозив їм продукти і питну воду на ворожі блокпости і встановив контакт з 48-річним Алєксєєм Ощєпковим, командиром 15-го окремого загону спецпризначення «Вятич» федеральної служби військ національної гвардії РФ, який в різний час контролював Чаплинську, Мирненську, Каланчацьку, Іванівську селищні та інші громади лівобережної Херсонщини.
 
 
Михайло Горбунов надавав Ощєпкову детальну інформацію про всіх своїх знайомих – учасників АТО, проукраїнських активістів, колишніх військових, а також тих, хто вимушено покинув окуповану Херсонщину. Завдяки Горбунову російські загарбники викрадали людей, катували їх і грабували.
 
Слідчі СБУ також встановили, що Михайло Горбунов у червні 2022 року став гауляйтером села Кучерявоволодимирівка і незаконно від імені окупаційної влади розпоряджався майном Чаплинської селищної громади.
 
За скоєні злочини Горбунову заочно повідомили підозру в державній зраді та колабораційній діяльності – за ч. 2 ст. 111 і ч. 5 ст. 111-1 КК України. Йому світить довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
 
.
 
ЦЖР поспілкувався з людьми, яких росіяни незаконно позбавили волі за наводкою Михайла Горбунова. За їхніми словами, Горбунов завжди був прихильником «русского мира». Раніше він був «професійним» стукачем – позаштатним співробітником карного розшуку Чаплинського районного відділу міліції. Потім працював охоронцем, а останні роки торгував по навколишніх селах рибою. Очолював первинний осередок Партії регіонів у Кучерявоволодимирівці з 2005 по 2009 роки. 
 
«У березні 2025 року Михайло Горбунов написав заяву про звільнення з посади гауляйтера села Кучерявоволодимирівка. Проте невідомо, чи росіяни зняли його, чи він досі там працює», – сказали джерела ЦЖР.
 
Як написав у своїй анкеті для окупантів сам Горбунов, він у 2014 році приймав активну участь у захопленні росіянами Криму, за що його нібито жорстоко допитували в управлінні СБУ в Херсонській області.
 
 
«З 2004 року я займаю активну антиукраїнську позицію, за що відчував пресинг з боку силових структур і з боку проукраїнських активістів», – написав Михайло Горбунов у своїй анкеті.
Там же він додав, що його донька з весни 2023 року проживає в Одеській області. 
 
Михайло Горбунов проводив незаконний референдум у селі у вересні 2022 року, очоливши місцеву окупаційну дільничну виборчу комісію.
Як повідомляв ЦЖР, у 2024 році суд заочно виніс вирок росгвардійцю Алєксєю Ощєпкову – дев’ять років позбавлення волі. Встановлено, що він був причетний до викрадення Олексія Дебелого, сина голови Іванівської селищної громади Генічеського району, Сергія Дерези, старости Українського старостинського округу і Олександра Дерези, його сина. 
 
Свідки розповіли в суді, що Алєксєй Ощєпков примушував посадовців Іванівської громади влаштувати парад до «Дня победы» 9 травня 2022 року, примушували їх знімати українські прапори і зніматися в відеосюжетах окупантів про те як тут стало добре з приходом загарбників.
 
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Ploom X Advanced — це сучасний пристрій для нагрівання тютюну, створений з акцентом на стиль, зручність і технологічну досконалість. Але, як і будь-який інноваційний гаджет, він потребує дбайливого ставлення. Щоб пристрій служив вам довго та стабільно, важливо правильно заряджати його, регулярно чистити та знати, як усувати можливі несправності. У цьому матеріалі ми зібрали практичні поради щодо догляду та використання, які допоможуть вам уникнути помилок та зберегти Ploom у відмінному стані.
.

Заряджання пристрою: прості правила щоденного користування

Пристрій для куріння Ploom X Advanced оснащено акумулятором, який не потребує частого підзаряджання, але правильне підключення та зарядка — запорука стабільної роботи.
 
Як зарядити пристрій?

• Використовуйте лише USB-C кабель із комплекту або сертифікований зарядний кабель;

• Приєднайте пристрій до джерела живлення;

• Світлодіодна стрічка сповістить про початок зарядки;

• Коли заряд досягне максимуму, стрічка двічі блимає і гасне — це сигнал про повну зарядку.

Що варто пам’ятати?

• Ploom не працює під час зарядки — це нормальна функція безпеки;

• Якщо хочете дізнатися рівень заряду — відсуньте повзунок назад. Якщо стрічка блимає швидко, заряду недостатньо для одного сеансу;

• Уникайте зарядки пристрою при температурах нижче +5°C або вище +35°C.

Очищення та регулярність

З часом у нагрівачі можуть накопичуватись залишки тютюну, що впливає на аромат та зручність використання. Регулярне очищення — ключ до чистого, насиченого досвіду від кожного сеансу.
 
 
Як правильно чистити Ploom?

• Змочіть паличку для чистки водою (лише злегка);

• Обережно протріть внутрішню частину нагрівача, приділяючи увагу ділянкам на 15 мм нижче краю;

• Не використовуйте пристрій одразу після вологого очищення — запустіть холостий сеанс (без стіка), щоб випарувати залишки вологи.

.
Чого НЕ варто робити?

• Не очищуйте пристрій у гарячому стані;

• Не вмикайте нагрівання під час чистки;

• Не струшуйте пристрій, щоб щось видалити — це може пошкодити внутрішні компоненти.

.

Усунення поширених проблем: поради на випадок труднощів

Іноді пристрій може сигналізувати про несправності — не панікуйте, більшість із них легко усунути:

• Не вмикається — перевірте заряд, можливо він занадто низький;

• Не заряджається — змініть кабель або джерело живлення;

• Світлодіод блимає 10 разів — це режим помилки. Перезавантажте пристрій;

• Передня панель не прикріплена належним чином — переконайтесь, що вона щільно зафіксована;

• Температурна помилка — дайте пристрою охолонути або зігрітися до рекомендованих умов.

Як перезавантажити пристрій?

1. Зніміть передню панель, потягнувши її на себе.

2. Візьміть тонку паличку (наприклад, скріпку або ручку).

3. Натисніть та утримуйте кнопку в центрі пристрою до вібрації — це ознака успішного перезавантаження.

Купівля Ploom X Advanced 

Щоб розкрити весь потенціал стіків Sobranie, важливо почати з надійного пристрою. Придбати його можна в офіційному інтернет-магазині або в сертифікованих партнерів. Після покупки не забудьте зареєструвати пристрій — це відкриє доступ до гарантії, бонусів та сервісу підтримки. Із Ploom X Advanced ваш досвід буде не просто технологічним — він стане особистим.
.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Стан здоров’я викраденого в Херсоні й незаконно засудженого росіянами до 16 років колонії волонтера з інвалідністю Миколи Петровського значно погіршився в неволі, йому не надають належної медичної допомоги.
Про це виданню ZMINA розповіла його мати Любов Петровська.
 
За словами матері, перед війною в її сина виявили золотистий стафілокок, який він не встиг вилікувати. А після незаконного засудження та перебування протягом більш ніж трьох років у нелюдських умовах у Миколи почали з’являтися на тілі фурункули й абсцеси. У російських пенітенціарних установах не надається належна медична допомога. Здебільшого українським бранцям дають від усіх хвороб парацетамол або мазі.
 
 
“Якщо гній потрапить у кров, у нього буде зараження крові. Йому в російській в’язниці колись дали крем, але він не допомагає”, – каже мати.  
Любов зазначає, що через пошкоджений протез у Миколи всихає нога. Через це йому важко ходити, сидіти та лежати. 
“У сина з’явилися сильні головні болі. У нього висока температура. Йому треба пройти курс лікування з антибіотиками, а також ставити крапельниці”, – пояснює Любов.
 
Жінка скаржиться, що в російських в’язницях відмовляються приймати ліки від рідних. Родина може передати дві посилки до 20 кілограмів на рік, але в них не має бути медикаментів.  
 
“Протягом більш ніж трьох років перебування в місцях позбавлення волі він без медичної допомоги. Через це в нього пішли ускладнення. Мою дитину треба рятувати, адже він тяжкохвора людина з інвалідністю. Я не знаю, що робити, куди ще звертатися”, – скаржиться мати.
 
.
 
Також Любов розповідає, що на всіх ув’язнених не вистачає теплої води в душі, тому її син часто змушений митися під холодною водою.
 
“Він дуже схуд. Їх годують так, щоб вони не померли з голоду”, – додає вона.   
 
Раніше ZMINA повідомляла, що Микола Петровський має інвалідність. У 2014 році він потрапив в автомобільну аварію, після чого йому довелося ампутувати частину стопи. У Миколи також була зламана щелепа і пошкоджена ліва частина обличчя, тому він погано чує й бачить. До того ж у чоловіка діагностовано виразку шлунка.
 
 
Через невдале протезування в нього викривився хребет, що призвело до протрузій міжхребцевих дисків. Тому він завжди страждав на сильний біль у спині, потребуючи постійної медичної допомоги. Він весь час перебував під наглядом травматолога та ортопеда.
 
Попри свій стан, під час окупації Микола вів волонтерську діяльність, розвозячи хліб малозабезпеченим та евакуюючи людей з Херсона.
Росіяни викрали волонтера Миколу Петровського 27 березня 2022 року в центрі Херсона, його пів року утримували в підвалі співробітники ФСБ, а під час відступу російських військ вивезли з міста. 
 
Чоловік, який перебував з ним у Сімферопольському СІЗО № 2, розповів, що в Петровського почався фурункульоз, а протез постійно натирає п’яту. Через неякісне харчування в нього також загострилася виразка шлунка. Саме тому Микола просив передати йому знеболювальне. Однак адміністрація пенітенціарної установи відмовлялася приймати деякі ліки.
 
 
27 вересня 2023 року окупаційний “верховний суд” Криму визнав Петровського винним за статтею про шпигунство і відправив на 16 років до виправної колонії суворого режиму.
Микола, як цивільна людина з інвалідністю, має право на повернення або депортацію без жодних умов та обмінів. Натомість його незаконно утримували понад три роки в російських в’язницях, постійно застосовували тортури та засудили на закритому суді.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ

Складання ефективного резюме — це не просто формальність, а можливість вигідно презентувати себе як кандидата. У сучасному конкурентному середовищі, навіть на локальних ринках, таких як робота у Теребовлі, важливо не лише перерахувати досвід і навички, а й показати свою особистість. Одним зі способів зробити це — правильно подати хобі. Але чи варто взагалі вказувати захоплення в резюме, і як це зробити так, щоб воно стало вашою перевагою?

Навіщо вказувати хобі в резюме?

Розділ "Інтереси" або "Захоплення" у резюме дозволяє рекрутеру побачити вас не лише як фахівця, а як живу людину зі своїми цінностями, вподобаннями й потенціалом. У світі, де soft skills відіграють все важливішу роль, хобі можуть сигналізувати про такі якості, як лідерство, командність, самодисципліна чи аналітичне мислення.

Наприклад, участь у спортивних змаганнях демонструє витривалість і цілеспрямованість. Захоплення настільними іграми або програмуванням поза роботою — увагу до деталей і логічне мислення. Творчі хобі, такі як фотографія чи письмо, — ознака креативності та емоційного інтелекту.

Коли хобі дійсно має значення?

Хобі особливо актуальні для тих, хто тільки починає кар'єру, змінює галузь або має нетиповий професійний шлях. У таких випадках вони можуть стати вагомим аргументом на користь кандидата. Для прикладу: якщо ви претендуєте на посаду менеджера з маркетингу і у вільний час ведете блог чи знімаєте відео — це вже досвід, який варто зазначити.

У містах із меншим ринком праці, таких як Теребовля, конкуренція на окремі вакансії може бути високою. В таких умовах кожен додатковий аргумент має значення. Хобі можуть підкреслити вашу унікальність і доповнити професійний профіль нестандартним, але цінним штрихом.

Як правильно описати хобі?

  1. Будьте конкретними. Уникайте загальних фраз на кшталт "спорт" чи "музика". Краще вказати: "граю в аматорській футбольній команді", "беру участь у місцевих концертах".
  2. Пояснюйте суть. Коротко опишіть, чому вам це цікаво та що це говорить про вас.
  3. Не зловживайте. Обирайте 2–3 релевантні захоплення, а не довгий перелік.
  4. Оцініть доречність. Для кожної вакансії краще адаптувати список хобі окремо.

Додаткові переваги, які дає хобі

Крім емоційного впливу, згадування хобі може стати приводом для живого діалогу на співбесіді. Часто рекрутери використовують цей розділ як точку входу для розмови, щоб краще зрозуміти мотивацію кандидата. Якщо у вас є волонтерський досвід, участь у проєктах або ініціативах поза основною роботою — обов’язково згадайте про це. Такі речі показують, що ви ініціативні, активні та готові вкладати свій час у важливі для вас справи.

Підсумок

Хобі в резюме — це не просто "додаткова інформація", а ефективний інструмент, який допомагає показати вашу цілісність як особистості. Особливо це важливо для тих, хто шукає робота у Теребовлі чи в інших регіонах із вузьким ринком праці. Правильно підібране та описане захоплення може стати саме тією деталлю, яка виділить вас серед десятків претендентів і допоможе зробити крок до бажаної посади.

 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
?>