Британське Міністерство внутрішніх справ нерідко відмовляє українським родинам у притулку з порадої переїхати до "безпечних регіонів" на заході України. Сім'ї, де донька-підліток страждала від панічних атак після обстрілів Києва, порадили користуватися навушниками з шумопоглинанням.
 
Про масові відмови українським біженцям у притулку у Великій Британії пише 26 лютого Sky News. Журналісти зазначили, що з лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення РФ до України, Британія прийняла за спеціальними візовими схемами близько 310 000 українців, а програму "Житло для України" , яка дозволяє резидентам країни спонсорувати українців і членів їхніх родин для переїзду, двічі продовжували.
 
 
Багато українських сімей за чотири роки війна стали почуватися у Британії, як удома, та багато хто подає заявки на отримання віз, які можуть дати право на безстроковий дозвіл на проживання в країні. Проте їхні заяви були відхилені, а МВС розіслало біженцям листи з проханням переїхати до "безпечних" західних областей України чи до столиці, де все ще існує високий ризик ракетних і дронових атак РФ.
 
Українські родини при цьому вказують на заяву Агентства Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН) від листопада 2025 року, де вказано, що смертельний повітряний напад на Тернопіль "чітко демонструє, що жодну частину країни не слід вважати безпечною".
 
Імміграційни адвокати розповіли журналістам, що зараз більшість заяв про надання притулку українцям відхиляються, хоча до квітня 2025 року майже всі вони схвалювалися.
Британський уряд не погоджується з такою оцінкою, проте за даними МВС за 2024-2025 роки кількість українців, яким схвалено надання притулку з квітня минулого року, різко скоротилося.
 
.
 
В одній із сімей, з якими спілкувалися журналісти, донька підліткового віку після втечі з Києва на початку повномашстабної війни страждає від панічних атак. У листі про відмову Міністерство внутрішніх справ порадило їм переїхати до "зони без конфлікту": Чернівців, Тернополя або Рівного.
"Ви могли б розглянути можливість використання навушників із шумопоглинанням і звукоізольованих кімнат, щоб допомогти вашій доньці з симптомами панічної атаки", — написало відомство.
Мати розповіла, що вивезла п'ятьох дітей з України на другий день війни, тоді як чоловік і свекруха лишилися вдома.
 
"У моєї доньки почалися панічні атаки, і лікарі у Великій Британії допомагають їй, хоча в неї їх давно не було. Але вона підліток, а не дитина, тому вона розуміє, і відколи їй сказали повернутися до України та просто носити навушники з шумопоглинанням, у неї знову почалися панічні атаки", — сказала українка.
 
Жінка казала своєму інтерв'юеру, що росіяни бомбили Тернопіль у листопаді та вбили десятки мирних жителів, але її не послухали.
Іншій родині, де маленький син має аутизм і будинок якої у Маріуполі був зруйнований бойовими діями, також сказали, що вони не відповідають критеріям для надання притулку. За словами біженців, батька сім'ї катували росіяни за підозрою у службі в українській армії, проте в МВС Британії заявили, що родина не буде в "реальні небезпеці", якщо переїде у західні області України чи до Києва. Аутизм сина також не визнали "винятковими сімейними життєвими обставинами".
 
 
При цьому речник МВС заявив, що українські програми лишаються відкритими для біженців, які шукають притулку.
"У вересні 2025 року ми оголосили, що схема дозволів для України буде продовжена ще на 24 місяці після початкового 18-місячного періоду", — сказав представник відомства.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Українцям розповіли, чи правда з 1 березня 2026 року посилиться контроль за військовим обліком та чим ризикують ті, хто досі не оформив відстрочку.
Як передає "Хвиля", про це повідомила адвокат, керуючий партнер Polina Marchenko Law Office Поліна Марченко в інтерв'ю Главреду.
В українському інтернеті активно поширюється інформація про нібито прийдешнє "посилення мобілізації" з 1 березня 2026 року. Однак жодних нових законодавчих змін не ухвалювалося і навіть не обговорювалося. Ані нового закону, ані указу, ані змін до нормативних актів - нічого цього немає. А отже, і юридичних підстав говорити про будь-яке "офіційне посилення" просто не існує.
 
Водночас це не означає, що ситуація залишається спокійною. Те, що відбуватиметься в березні - це продовження та закріплення тенденцій, які формувалися останні півроку. І саме ці тенденції багато військовозобов'язаних недооцінюють, ризикуючи опинитися у вкрай неприємній ситуації.
 
 
Що реально відбувається на дорогах і вулицях
Перевірки документів військовозобов'язаних на вулицях та автодорогах проводяться в активному режимі - і нікуди не дінуться в березні. Якщо під час перевірки з'ясовується, що людина перебуває в розшуку або порушила правила військового обліку, її негайно доставляють до територіального центру комплектування.
 
Але ключова зміна останніх місяців стосується тих, хто формально нічого не порушував. Раніше військовозобов'язаного, у якого не було бронювання або відстрочки, але при цьому не було і порушень обліку, як правило відпускали. Сьогодні практика кардинально змінилася: якщо в людини немає оформленої відстрочки або бронювання - вживаються заходи для її доставки до ТЦК з метою мобілізації. Народні депутати та представники влади неодноразово публічно заявляли саме про цей підхід. Те, що ще рік тому було рідкісним винятком, сьогодні перетворилося на норму.
 
При цьому адвокат особливо підкреслює: якщо зафіксовано порушення правил військового обліку - затримання та доставка до ТЦК відбуваються у ста відсотках випадків. І незважаючи на те, що законодавство передбачає чітку процедуру мобілізації з обов'язковим медоглядом, видачею бойової повістки та іншими етапами, які не можуть відбуватися за один день, на практиці весь цей процес часом укладається в кілька годин після прибуття до центру комплектування.
 
.
 
Відстрочка є, але не оформлена - вас можуть мобілізувати
Один із найнебезпечніших міфів, який продовжує коштувати людям свободи - переконаність у тому, що сама по собі наявність підстави для відстрочки захищає від мобілізації. Це не так.
За останні півроку законодавство змінилося: юридичну силу має не просто паперовий документ, а лише той, який містить QR-код і верифікується в системі - або через застосунок "Резерв+", або в роздрукованому з нього вигляді. Причиною стала масова підробка документів. Паперова довідка без QR-коду сьогодні фактично не є дійсним документом.
 
Відповідно, відстрочка має бути оформлена таким чином, щоб відображатися в "Резерв+". Це означає одне з двох: або вона оформляється безпосередньо через застосунок, або - якщо конкретна підстава поки що не реалізується через "Резерв+" - документи подаються через ЦНАП з обов'язковим внесенням даних до реєстру.
 
Практичний приклад: якщо в людини один із батьків має групу інвалідності, але відстрочка офіційно не оформлена і не відображається в системі, держава вважає, що така людина добровільно відмовилася від свого права. І вона може бути мобілізована. Таких випадків, за словами адвоката, сьогодні дуже багато.
 
 
ДТП як шлях до ТЦК
Окрему небезпеку становлять дорожньо-транспортні пригоди. З практики адвоката: якщо військовозобов'язаний потрапив у ДТП, не потребує медичної допомоги (тобто швидка не госпіталізує його з місця аварії) і при цьому перебуває в розшуку - після оформлення матеріалів його у всіх випадках передають до ТЦК.
 
Більше того, навіть якщо людина не перебуває в розшуку, але не має оформленої відстрочки або бронювання, практика показує: заходи для її доставки до центру комплектування все одно вживаються. При цьому неважливо, ким вона є в ДТП - винуватцем чи потерпілою стороною. Ключовий критерій один: чи потрібна людині госпіталізація. Якщо ні - висока ймовірність того, що після оформлення аварії її відвезуть до ТЦК.
 
Пастка під час оформлення відстрочки через ЦНАП
Окрема і досить реальна загроза - відмова у відстрочці через формальні помилки під час подачі документів через ЦНАП (Центр надання адміністративних послуг). Ідея направляти людей через ЦНАП замість ТЦК була правильною - розвантажити центри комплектування. Але на практиці виникла серйозна проблема.
 
 
Адміністратори ЦНАП не є фахівцями в мобілізаційному законодавстві. Вони приймають документи за переліком, зазначеним у постанові, і не завжди можуть оцінити, чи є пакет повним з урахуванням конкретної ситуації заявника. У результаті вже зафіксовані випадки, коли подавався неповний пакет документів - і ТЦК на цій підставі виносив рішення про відмову. Або коли адміністратор не приймав додатковий документ, вважаючи його зайвим, хоча фактично він був необхідний для позитивного рішення.
 
Як це виглядає на практиці: людині дзвонять і повідомляють, що щодо її відстрочки надійшли документи і потрібно прийти до ТЦК. Вона приходить, очікуючи отримати підтвердження - і замість цього отримує письмову відмову та одразу повістку. Ризик подібного сценарію сьогодні цілком реальний, і адвокат настійно рекомендує ретельно перевіряти комплектність документів перед подачею, а в складних ситуаціях - звертатися за юридичною консультацією.
 
Штрафи зростуть: депутати хочуть зробити ухилення невигідним
На рівні законодавців обговорюється посилення відповідальності за ухилення від мобілізації - насамперед за порушення правил військового обліку та неявку за повісткою. Причина очевидна: нинішній штраф від 17000 гривень для багатьох категорій громадян є несуттєвою сумою. Частина людей свідомо обирає сплату штрафу замість виконання військового обов'язку. У Верховній Раді це розуміють - і логічно припустити, що розмір санкцій буде суттєво переглянуто.
 

 
СЗЧ: не посилення, а амністія?
Що стосується самовільного залишення частини (СЗЧ) - ситуація тут парадоксальна. Незважаючи на те, що проблема величезна, адвокат не очікує саме посилення відповідальності. Причина проста: кількість військовослужбовців, які перебувають у СЗЧ, настільки велика, що держава фізично не має ресурсів для утримання їх усіх у місцях позбавлення волі.
 
Тому, на думку експерта, куди більш імовірним є рух у протилежному напрямку - пом'якшення механізмів повернення. Подібна практика вже застосовувалася до серпня минулого року: військовослужбовцям надавалася можливість повернутися із СЗЧ через закриття кримінального провадження та переведення в іншу частину для продовження служби. Логіка проста: краще повернути людину в стрій, ніж посадити її у в'язницю і втратити бійця остаточно.
 
Реформа мобілізації: камери, цифровізація та добровільні контракти
Міністр оборони Михайло Федоров оголосив про розробку комплексної реформи мобілізації. На думку адвоката, одним із ключових напрямків стане подальша цифровізація контролю - за принципом системи автофіксації порушень ПДР.
 
 
Ідея виглядає так: камери на дорогах автоматично зчитують номерні знаки, система через інтеграцію реєстрів ідентифікує власника автомобіля і миттєво перевіряє його статус військового обліку. Якщо фіксується порушення - інформація оперативно передається патрульній поліції, у якої відразу з'являється підстава для зупинки транспортного засобу. Фактично це означало б перехід від ручних перевірок до автоматизованого виявлення порушників у режимі реального часу.
 
Другий ключовий напрямок - поступовий перехід від примусової мобілізації до стимулювання добровільного підписання контрактів. Кілька місяців точаться дискусії щодо покращення фінансових та соціальних умов військової служби - щоб зробити контракт привабливою опцією, а не вимушеним заходом.
При цьому адвокат підкреслює: інтенсивність мобілізаційних заходів має хвилеподібний характер і безпосередньо залежить від виконання щомісячного плану щодо кількості мобілізованих. Якщо план виконується - тиск знижується. Якщо ні - посилюється. Це не нові закони, а зміна інтенсивності вже існуючих механізмів.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ

Обувь ежедневно сталкивается с множеством факторов, которые портят её внешний вид: уличная пыль, влага, реагенты, жирные пятна, следы от соли. Если пренебрегать регулярным уходом, даже дорогие пары быстро теряют форму, цвет и эстетику. Важно понимать, что простая влажная салфетка или мыло не решат проблему — более того, они могут испортить деликатные материалы. Поэтому химчистка обуви остаётся наиболее эффективным и безопасным способом очистки.

Почему обуви необходима профессиональная чистка

Каждый материал требует особого подхода. Грубая механическая чистка, слишком активные моющие средства или сушка у батареи — всё это может повредить структуру обуви:

● Кожа трескается и теряет блеск

● Замша становится жёсткой и блеклой

● Натуральные материалы деформируются

● Проклеенные элементы отклеиваются

● Профессиональная химчистка — это деликатный, но эффективный метод, который позволяет не только удалить загрязнения, но и восстановить внешний вид обуви.

Какие загрязнения убираются в химчистке

Мастера, использующие специализированное оборудование и безопасные средства, успешно справляются с:

● Уличной грязью и пылью

● Солевыми разводами после зимы

● Масляными, жирными и химическими пятнами

● Потускнением цвета и налётом

● Запахами и следами влаги

Кроме внешней очистки, также проводится дезинфекция внутренней части обуви, особенно актуальная после длительного ношения.

Как проходит процесс профессиональной чистки

Каждая пара обуви проходит несколько обязательных этапов:

  1. Первичный осмотр и оценка состояния

  2. Тестирование чистящих средств на незаметном участке

  3. Мягкая ручная или машинная обработка

  4. Сушка при контролируемой температуре

  5. Восстановление цвета и формы, уход за фурнитурой

  6. Финальная обработка защитными составами

После этого обувь выглядит обновлённой, ухоженной и готовой к следующему сезону.

Преимущества обращения в профессиональную мастерскую

● Индивидуальный подход. Обувь из кожи, замши, текстиля и нубука требует разных методов

● Гарантия безопасности. Никаких агрессивных составов, риск повреждения минимален

● Долговечность. Обувь после чистки служит дольше и выглядит лучше

● Экономия. Регулярный уход продлевает срок службы пары, исключая необходимость частой замены

Если вам важно сохранить внешний вид обуви, избежать повреждений и сэкономить — лучшим решением станет химчистка обуви в проверенной мастерской.

Самостоятельная чистка обуви редко приносит желаемый результат — особенно если речь идёт о деликатных или дорогостоящих моделях. Профессиональный подход позволяет не просто удалить пятна, но и восстановить структуру, цвет, мягкость и блеск. В результате — обувь выглядит как новая и служит дольше. Не стоит рисковать — доверьте уход за парой специалистам.

 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Цей день неможливо стерти з пам’яті: вибухи, розгубленість людей і погляд у майбутнє крізь сльози. 24.02.2022 – дата, яка змінила все. Херсонці згадують, як війна увірвалася в їхні домівки.
24.02.2022 – вісім цифр, які назавжди змінили життя абсолютно всіх жителів Херсонщини. Напередодні четвертої річниці початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну «Гривна» поспілкувалася з херсонцями про той жахливий день. Далі – спогади земляків про те, як вони зустріли перший день війни: від розгубленості й страху до рішучості триматися й вижити.
 
«Бо росіяни нас ненавидять»
ДАРИНА, 29 років:
 
 
23 лютого я пішла на манікюр. Дуже запам’яталося, як жінка поруч зі своєю майстринею обговорювали можливість початку великої війни. Вже за мить усі, хто був у кабінеті, почали говорити на цю тему. Пам’ятаю, як ця жінка сказала, що напад Росії малоймовірний – бо чого б їм це робити? Тоді в мене вирвалося: «Можливо тому, що росіяни нас ненавидять?». Декілька хвилин усі мовчали, а потім ця жінка сказала: «Знаєте, так і є… Але чи вони дійсно нападуть – усе те їхнє військо, що біля наших кордонів?».
 
Наступного ранку, 24 лютого, і я, і всі херсонці прокинулися під звуки вибухів і тривожні новини про початок повномасштабного вторгнення. Пізніше я часто згадувала ту співрозмовницю. І хоча ця жінка мені незнайома, я навіть імені її не дізналася, я подумки просила Бога, щоб з нею все було добре.
 
СЕРГІЙ, 31 рік:
За тиждень до вторгнення мені вперше в житті вирвали зуб. Наступного дня в мене була температура під 40, і в лікарні мені поставили діагноз – коронавірус. Тоді я думав, що в мене проблеми… Та минув тиждень, і почалася війна. Коронавірус в Україні «закінчився» 24 лютого 2022-го. Про маски всі забули. І думаю, того дня багато хто, як і я, подумали: «Раніше в мене не було проблем».
 
.
 
«Ми прокинулися від дзвінка»
ВАЛЕНТИНА, 46 років:
Прокинулась я від дзвінка. Телефонувала бабуся з лівого берега. Одразу прийшло погане передчуття, адже так рано вона мені ніколи не дзвонила. Коли я запитала, що сталося, чи все добре, у відповідь почула коротке й сухе та від того ще більш жахливе: «Почалася війна».
 
КАРИНА, 37 років:
​Ці спогади я б хотіла стерти, але вони назавжди залишилися зі мною. Херсон… Той ранок розділив моє життя на «до» та «після». Усе почалося з маминого дзвінка: «Доню, війна почалася». У ту ж секунду тіло ніби відмовилося рухатися. Найбільше я боялася паніки – і вона мене накрила.
 
​Поспіхом зібрана валіза, хаотичні речі, підвал багатоповерхівки… Навколо ставало дедалі більше людей. Хтось уже тремтів від перших вибухів, а хтось ще йшов на роботу, не вірячи, що світ навколо руйнується. Коли над містом загули вертольоти, страх став відчутним на дотик. Найболючіше було бачити власну дитину, яка не розуміла, чому ми – у підвалі.
 
 
​Рятівним колом став дзвінок друзів – вони їхали в село й забрали нас із собою. Там ми прожили три тижні, але думки постійно поверталися додому. Згодом ми наважилися повернутися в уже окупований Херсон, щоб полагодити машину. Це було єдиним шансом виїхати. Так розпочався наш новий етап – дорога на Вінниччину.
Я безмежно вдячна друзям, які не залишили нас у ту страшну мить. А про Вінниччину в нас залишилися лише теплі спогади: там ми зустріли людей, які стали для нас підтримкою і зробили все, щоб ми не відчували себе самотніми.
 
«Мами вели дітей до шкіл і садочків»
КСЕНІЯ, 50 років:
Я прокинулася не від вибухів, хоча їх теж було чутно, а від якогось страшного відчуття. Було ще темно. Почала будити чоловіка, збирати рюкзак. Я його приготувала, скоріше, як заспокійливе. Сама себе напередодні вмовляла – просто зберу тривожну валізу, як писали в інтернеті. На всяк випадок. І от настав той самий випадок.
Мене трусило, не могла говорити. Хоча мозок ще не сприймав усе, а тіло вже зреагувало. Увімкнули телевізор – війна…
 
Дзвонила доньці, щоб її попередити. Вона вже теж збирала дитину, речі. Домовилися зустрітися у бабусі з дідусем. Вони живуть поряд у приватному будинку. Якось одразу вирішили, що на наших «поверхах» може бути небезпечно.
 
 
Чи то через численні новини й телефонні розмови та розгубленість, але з дому ми вийшли близько восьмої ранку. Перше, що побачила: мами вели своїх діток до шкіл та садочків. Вони не знали, що почалася війна!!! Почала їм казати, не могла зупинитися…
Далі були декілька тягучих, темних діб, коли ми цілодобово не випускали телефони з рук, рахували вибухи… Аж поки росіяни не зайшли в місто… Тоді страх вийшов на новий рівень. До нього долучилася ненависть.
 
«Мам, а що таке війна?»
АЛЬОНА, 33 роки:
Цей спогад не з 24 лютого, але саме в річницю вторгнення ось уже 4 роки я згадую саме той день – 9 травня 2021 року. Тоді моїй доньці було три з половиною роки, і ми вперше повели її до Вічного вогню покласти квіти. Вона ще не дуже розуміла, що відбувається, навіщо квіти, тому ставила багато запитань. Пам’ятаю, як почала пояснювати: «Донечко, колись давно весь світ охопила війна і…» . Тут вона мене перебила й по-дитячому щиро запитала: «Мам, а що таке війна?». Я застигла… Словами не можу описати, що відчула в ту мить. Мабуть, що я найщасливіша людина у світі, бо дитина моя не знає, що значить це страшне слово – війна.
 
Проте життя – непередбачувана річ. Не минуло й року, і моїй доньці вже не потрібні були мої пояснення. Їй, як і мільйонам інших українських дітей, випало на долю побачити війну на власні очі. Усі вони – діти війни.
 

 
«Насправді сильний не той, хто має автомат»
ВІКТОРІЯ, 25 років:
Березень 2022-го. Ми їхали з Херсона до Каховки. І тоді на трасі поблизу Олешків я вперше на власні очі побачала: ось вона – війна. Пам’ятаю колони техніки, знищеної вщент, перетвореної буквально на попіл. Розбиті машини, танки, розкидані речі, фрагменти тіл…
 
А вже за пів години нас зупинили на блокпосту. Окупант цілиться в мене, дівчину, з автомата, наказує показати документи. Перевіривши їх, він поглянув на нас і сказав: «Їдьте з Богом».
 
Ця фраза назавжди закарбувалася в пам’яті. Оце його – «Їдьте з Богом». Наскільки це абсурдно: людина, яка щойно могла вбити мене за секунду, бажає мені гарної дороги? Чи як це розуміти? Після того, що я бачила пів години тому, після всього того жаху… «Їдьте з Богом». Серйозно?!
 
 
МАРІЯ, 57 років:
Згадуючи війну та окупацію, особливо врізалася в пам’ять одна ситуація. Стоматологічний кабінет, літо 2022 року. Я нарешті потрапила на процедуру – це було ще те завдання: лікарів майже немає, черги. Сиджу в кріслі, і тут заходить російський військовий, сідає поруч, ставить автомат біля себе. Дивно, але страху в мене не було – лише зневага, бо вимушена сидіти поруч із ним. Як це було принизливо!
 
А потім інші пацієнти та персонал почали гучно обговорювати удари по Кримському мосту, ніби й не помічаючи, що цей сидить поруч. Вони сміялися над панікою росіян, а я мимоволі посміхнулася. Бо тут сидів той, з кого зараз сміються. Я подумала, чого б йому вартувало перестріляти всіх нас? Але він сидів, робив вигляд, ніби не чує, мабуть.
І саме тоді до мене прийшло усвідомлення того, хто насправді сильний – не той, хто має автомат, а той, хто не боїться висміювати ворога в його присутності, навіть якщо в нього автомат.
Марина Поліщук
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ

Автокредит — це один з варіантів фінансування, який дозволяє зробити бажану покупку без наявності «на руках» повної її вартості. Щоб скористатися такою можливістю, слід вибрати банк і звернутися до нього із заявою на кредит. Попередньо варто дізнатися якомога більше деталей про умови, строки, відсоткову ставку, комісію та способи погашення заборгованості. Ми відповіли на найпоширеніші питання про придбання авто в кредит.

Де шукати кредитора?

Українські банки пропонують надійні, стабільні та вигідні умови автокредитів. Ви можете звернутися туди, де вже маєте рахунки або розглянути актуальні умови в інших банках.

На інформаційних ресурсах зібрані порівняльні умови за кредитними продуктами, щоб знайти найкращі ставки та умови. Якщо ви плануєте купувати автомобіль з салону, то можна дізнатися про партнерські програми, які вони пропонують у співпраці з банками.

Навіщо потрібне попереднє схвалення кредиту?

Заявка на кредит і попереднє погодження банком — це чудовий спосіб пересвідчитися, що установа готова видати вам кредит на бажану суму і термін. Знання того, скільки ви можете позичити та на яких умовах, дозволяє купувати автомобіль з чітким бюджетом і планом дій на майбутнє.

Які параметри кредиту слід проконтролювати до підписання договору?

Зазвичай позичальник звертає увагу на строк і відсоткову ставку за кредитом. Рекомендуємо додатково оцінювати умови співпраці, враховуючи:

• чи потрібно вносити перший платіж;

• чи потрібно вносити заставу;

• комісію банку (разову і щомісячну);

• вимоги до страхування;

• супутні платежі;

• річні та реальні відсотки;

• графіки платежів;

• можливість дострокового погашення.

Чи є «золоте число» банків, до яких треба звернутися для оцінки умов кредиту?

Варто поспілкуватися з 3–5 банками, які мають серед своїх продуктів автокредити. А ще краще зробити в них запит і отримати попереднє схвалення кредиту. До цього числа можна включити і дилерські центри, де продають авто, але пам'ятайте, що їх першочергове завдання — продати машину, а вже потім кредит.

Як автокредит впливає на кредитну історію?

Регулярні та вчасні платежі за автокредитом мають позитивний вплив на вашу кредитну історію. Запис про повне погашення — це вища ймовірність отримати споживчі кредити, лізинг або іпотеку в майбутньому.

Які бувають процентні ставки за автокредитом?

Всі умови за автокредитом ви можете дізнатися в інформаційних матеріалах банку. Та тут варто розібратися з термінологією:

• номінальна річна процентна ставка показує скільки відсотків на рік буде нараховано на суму боргу;

• реальна процентна ставка — це повна вартість кредиту з відсотками, комісіями, страхуванням і іншими витратами.

Дайте собі достатньо часу, щоб оцінити всі істотні умови кредитування, ставте додаткові питання кредитору, щоб автокредит був не тягарем, а інструментом для досягнення мети.

 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
22 лютого 2014 року в Херсоні активісти Євромайдану знесли пам’ятник Леніну на площі Свободи. Газета «Гривна» присвятила цій події першу шпальту. Згадаймо, як це було та який вигляд площа Свободи має сьогодні, через 12 років.
 
Як усе відбувалося
Газета «Гривна» писала:
«22 лютого вдень активісти Євромайдану висунули вимогу до міської влади знести встановлений там пам’ятник Леніну. Тим часом на площу почали прибувати прихильники інших політичних партій і просто небайдужі містяни. Виконувачка обов’язків мера Зоя Бережна запевнила присутніх, що питання буде винесене на заплановану на цей же день о 18:00 сесію міської ради».
 
 
Того дня на площі було дуже людно – крім прихильників Євромайдану, підтягнулися й противники, виникали навіть бійки. Проте майданівці відтиснули регіоналів (так тоді називали всіх, хто підтримував президента-втікача Януковича та виступав проти Революції Гідності) і комуністів. На пам’ятник накинули трос, демонтували кріплення й намагалися повалити Леніна вручну. Але це не вдавалося.
 
Тоді на допомогу пригнали КамАЗ. Скульптура впала. Це сталося о 17:51, тобто за 9 хвилин до запланованої на 18:00 сесії міської ради, яка, до речі, так і не зібралася, бо не було достатньої кількості депутатів для кворуму. Далі Леніна намагалися розібрати на сувеніри. На постаменті з’явився прапор України.
 
«За даними КП «Гарантія», вартість пам’ятника становила близько 3,5 мільйона гривень. Пам’ятник Леніну на площі Свободи в Херсоні було встановлено 5 листопада 1965 року. Його автори – скульптори Ю. М. Лоховинін, Л. А. Родіонов і архітектори Є. М. Александров, Є. М. Полторацький», – писала «Гривна».
Скульптуру відправили на зберігання на територію одного з комунальних підприємств міста.
 
.
 
З чого все починалося
Так званий «ленінопад» – масовий демонтаж пам’ятників Леніну – розпочався в Україні під час Революції Гідності. 8 грудня 2013 року в Києві було повалено пам’ятник Леніну на Бессарабській площі. Саме ця подія стала символічним початком «ленінопаду», який у 2014 році набув масового характеру по всій Україні.
 
Після ухвалення у квітні 2015 року закону про декомунізацію демонтаж пам’ятників радянським діячам став частиною державної політики. Упродовж 2014-2017 років в Україні було демонтовано понад 1300 пам’ятників Леніну.
 
Що було далі
Позбавившись радянського ідола, активісти запропонували використати постамент як основу для пам’ятного знака Героям Небесної сотні. 30 березня 2014 року така назва вже фігурувала в контексті сороковин Небесної сотні. Цього дня по всій країні почали вшановувати пам’ять героїв Майдану. У Херсоні відбулося підняття державного прапора та міжконфесійна молитва.
 
 
У 2023 році Фонд громади Херсона «Захист» провів опитування херсонців щодо важливих для них меморіальних місць. Згідно з опитуванням, підвищилося значення пам’ятника (пам’ятників) героїв АТО та Небесної сотні, який зараз сприймають як найбільш важливий меморіал у місті. Таким його вважають 58% опитаних містян.
 
До повномасштабного вторгнення РФ біля пам’ятного знака відбулися мітинги, вшанування пам’яті загиблих українських патріотів. Постійно точилася дискусія щодо того, який вигляд повинен мати меморіал. Однак далі розмов справа не пішла.
Влада та активісти періодично оновлювали фотографії загиблих Героїв на постаменті. На ньому завжди майорів прапор України – його в перші дні окупації Херсона зірвали росіяни. А в день звільнення міста від окупантів 11 листопада 2022 року прапор України повернувся на своє почесне місце. Жовто-блакитна українська символіка повернула собі своє законне місце й знову огорнула Херсон.
 
Який вигляд пам’ятник Небесній сотні має нині
Сьогодні меморіал, попри обстріли та небезпеку, а також руйнування будівлі Херсонської обласної ради, має охайний вигляд. За ним доглядають. Активісти встановлюють прапорці в пам’ять херсонців, загиблих під час російсько-української війни.
На третю річницю звільнення Херсона, 11 листопада 2025 року, пам’ятний знак мав такий вигляд:
 
 
На ТОТ повертають Леніна
Насадження своєї версії історії росіяни почали з перших днів окупації Херсонщини. Пам’ятник Леніну в окупованих Генічеську та Новій Каховці вони відновили ще у квітні 2022 року. «Гривна» повідомляла, що у селищі Нижні Сірогози на ТОТ Херсонщини 24 квітня 2023 року колаборанти урочисто відкрили пам’ятник Леніну.
 
28 серпня 2024 року стало відомо, що пам’ятник Леніну повернули в селі Федорівка Новотроїцької громади. Загалом на лівобережній Херсонщині загарбники встигли реанімувати чималу кількість демонтованих скульптурних копій свого вождя.
 
Кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України Олександр Алфьоров зазначає:
«Якщо ми згадаємо політичну історію України, то побачимо, що пам’ятник Леніну в кожному місті чи селі був місцем збору людей. Але не простих, а тих людей, які виступали за СРСР, проти України, які всіляко демонстрували свою окремішність. І ця окремішність була не просто вигадкою опозиції, а це, виявляється, – більшовистська традиція. Більшовики вважали себе окремою кастою і всіляко намагалися маркувати своє середовище, зокрема й пам’ятниками, створюючи такі собі “місця сили”».
 

 
Крім того, історик вважає, що пам’ятник Леніну для рашистів є маркером ідентичності, їхнім єдиним політичним символом.
«Вони не вкладають в нього нічого, окрім одного: “всьо наше”», – додав Олександр Алфьоров.
Марина Поліщук
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Стан херсонського волонтера Миколи Петровського, якого росіяни незаконно засудили погіршився. Чоловік потребує постійного медичного нагляду.
За словами батька Миколи, через важку травму здорової ноги, яка змушена брати на себе все навантаження, у чоловіка почалася атрофія м’язів, що фактично позбавило його можливості самостійно пересуватися. Фізичне виснаження супроводжується ускладненнями: викривленням хребта, появою міжхребцевих гриж, протрузій та болісної кісти.
 
Ще у 2012 році у крові Миколи виявили золотистий стафілокок. Хвороба проявляється постійними абсцесами та фурункулами по всьому тілу, які через слабкий імунітет не загоюються і провокують приступи високої температури. Батько наголошує, що інфекція стрімко прогресує, створюючи реальну загрозу сепсису. Окрім цього, Микола страждає від постійних головних болів, розладів шлунково-кишкового тракту та перебуває на межі повного фізичного виснаження.
 
 
Останню звістку про Миколу родина отримала наприкінці січня 2026 року від адвоката. За словами батька, 32-річний син тримається і вірить у краще.
 
«Ми знаємо, що наші організації роблять усе можливе, аби повернути цивільних і військових з російського полону. Водночас ворожі структури можуть місяцями не відповідати, не надавати інформації та максимально відтягувати процес обміну. Миколу засудили на 16 років, а враховуючи те, що нормальної медичної допомоги йому не надають, його стан ще більше погіршується. Хочемо вірити, що він витримає це пекло, що живим повернеться в Україну і ми ще обов’язково обіймемося. Нам його дуже не вистачає, але ми не лише чекаємо – ми боремося за нього і будемо боротися до останнього подиху», – зазначив батько.
 
Миколу затримали 27 березня 2022 року під час окупації Херсона. Довгий час про його долю не було інформації. 
Як з’ясувалося потім, пів року його утримували в підвалі співробітники ФСБ, а під час відступу російських військ вивезли з міста та тримали у сімферопольському СІЗО №2. 
Окупанти звинуватили Миколу Петровського у шпигунстві. У лютому 2024 року рішення було підтверджено Верховним судом Криму, хоча докази у справі, за словами мами Миколи, відсутні.
 
.
 
Микола має інвалідність III групи. У 2012 році він пережив серйозну автокатастрофу — переніс черепно-мозкову травму, множинні переломи щелеп, ампутацію частини стопи та тривалий час перебував у комі. У 2014-му йому встановили протез, який нині зламаний і вже непридатний для використання.
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Чи то на вулицях, затягнутих протидроновими сітками, чи глибоко в міських підвалах - жителі Херсона живуть своїм повсякденним життям під постійною загрозою російських обстрілів.
Галина Луценко, кризова психологиня, метушливо пересувається між невеликою групою дітей, які сидять за столом у підвалі в Херсоні - місті, унікальному тим, що це єдине обласне місто України, розташоване майже безпосередньо на лінії фронту з російськими військами, де люди щодня живуть під загрозою атаки.
 
Вона тримає на нитці пластилінового метелика, гойдаючи його над ігровим будиночком на столі. Свій власний дім у місті, каже вона, було уражено російським обстрілом у 2024 році - тоді Галина зазнала поранень ноги й живота.
Цей підвал є безпечним простором у небезпечному місті. Місцеві жителі використовують його як укриття, а в інших кімнатах комплексу відбуваються заняття з йоги, танці та творчий майстер-клас для групи старших жінок, які друкують шовкотрафаретом футболки з назвою міста.
 
 
Підземне життя міста має своє пояснення на його вулицях. Вітрини супермаркетів і магазинів у цьому місті на правому березі Дніпра забиті дошками для захисту від уламків, а на інших будівлях видно пошкодження від артилерійських обстрілів і керованих авіабомб.
Міські вулиці накривають протидроновими сітками, а головний в’їзд з боку узбережжя за 20 хвилин їзди нині виглядає як сітчастий тунель із трьох боків.
 
Коли російські війська стоять просто на протилежному березі, повсякденне життя для 60 тисяч мешканців Херсона - серед них 5 тисяч дітей - минає під постійною загрозою. До війни населення міста становило близько 300 тисяч осіб.
 
“Діти постійно перебувають під тиском, - каже пані Луценко. - Вони весь час напружені, і деякі з них бояться виходити на вулицю після обстрілів”.
Вона дає одному з дітей пластилінову черепашку й запитує, чи хоче він поставити її в будиночок. “Важливо давати їм можливість робити вибір, щоб вони відчували, що йдеться не лише про виживання, - пояснює вона. - А про життя і здатність відчувати все, що відбувається навколо”.
 
.
 
Місто Херсон - складне місце для життя. Захоплений російськими військами на початку повномасштабної війни у 2022 році, він став єдиним обласним центром України, який опинився в окупації. За дев’ять місяців місто було звільнене після стрімкого наступу українських сил, унаслідок якого російські війська відступили за Дніпро.
Та якщо хтось у місті вважав, що найгірше вже позаду, він помилявся. Закріпившись на протилежному березі річки, росія розпочала хвилю дедалі інтенсивніших атак.
 
Сумнозвісне російське «дронове сафарі», яке розпочалося у травні 2024 року, перетворило вулиці міста на смертельне полювання на мирних жителів. Саме цим пояснюється поява 100 кілометрів протидронових сіток, встановлених міською владою.
 
Хоча ці заходи виявилися ефективними проти невеликих вибухових дронів і дронів-бомбардувальників, російські війська також використовують інші методи, зокрема скидають міни з безпілотників або розкидають їх за допомогою реактивних обстрілів. Гул артилерії та дзижчання дронів стали щоденною реальністю. «Червона зона» - смуга завглибшки близько одного кілометра вздовж набережної Дніпра навпроти російських позицій - є найнебезпечнішою частиною міста.
 
 
Влада перевела ключові об’єкти під землю не лише в самому місті, а й у всьому регіоні. Через постійну небезпеку діти в місті не можуть регулярно відвідувати школи, тому у віддалених від фронту населених пунктах області облаштували підземні школи.
 
Головна перинатальна клініка міста, розташована просто в межах «червоної зони», облаштована в старому бомбосховищі радянських часів із вибухостійкими дверима та входом, накритим протидроновими сітками. Христина Фурман, 23 роки, яку госпіталізували через побоювання передчасних пологів, є однією з приблизно тисячі жінок, які користуються послугами цієї клініки щомісяця.
 
“Життя триває, - каже вона. - Ми живемо на околиці. Це одна з найнебезпечніших частин міста. Але все гаразд. Я місцева, уся моя родина тут. І це мій дім”.
Вона каже, що багато людей уникають укриттів, якщо немає попередження про загрозу удару керованою авіабомбою, але із сітками ситуація інша. “Вони справді вплинули на моральний стан. Коли їдеш під сітками, раптом відчуваєш, що все гаразд, що ти захищений. Але правда в тому, що сітки є не всюди”. 
 
 
Інші намагаються максимально обмежити ризик. Володимир Горбачевський, директор перинатальної клініки, живе ще глибше в «червоній зоні», ніж розташована сама клініка, і розповідає, що в його багатоквартирному будинку, де колись мешкали 15 родин, нині залишилися лише три. 
 
“Я не ходжу до кафе чи ресторанів. Ми залишаємося вдома, користуємося інтернетом і дивимося телевізор. Я виходжу з дому лише тоді, коли це справді необхідно”, - каже він. Укриттям він користується на роботі, адже найближче до його будинку розташоване за два квартали.
 
У своєму підземному кабінеті Олександр Прокудін, начальник Херсонської ОВА, каже, що, як і Горбачевський, багато людей намагаються звести до мінімуму ризики перебування на відкритому просторі.
“Більшість людей намагаються не виходити без нагальної потреби. Сьогодні вранці мені довелося поїхати на кілька заходів. Двічі ми змушені були ховатися - в церкві та в магазині, бо помітили дрони”, - каже він.
 

 
“Щойно я дізнався, що в місті поранено дитину. Станом на цей ранок уже п’ятеро людей дістали поранення внаслідок атак дронів і артилерії”.
За його словами, жодне інше велике місто в Україні не живе в таких умовах, як Херсон. “Місто розташоване лише за один кілометр від лінії фронту й від ворога. Якби ми не мали протидронового захисту, який маємо зараз, Херсон уже точно був би «сірою зоною». Натомість сірою зоною залишаються лише острови на річці”.
 
“Але попри те, що ми намагаємося евакуювати людей із «червоної зони», більшість мешканців не хочуть залишати регіон”.
Рішення, за його словами, полягає в посиленні захисту від атак. “Ми намагаємося встановлювати сітки всюди, де люди пересуваються і ходять пішки. Зараз у нас уже понад 100 кілометрів сіток. Протягом наступних двох місяців ми плануємо розширити їхню протяжність до 200 кілометрів, а до кінця року - до 300 кілометрів”, - каже він.
 
Крім того, Олександр Прокудін планує розширити мережу підземних об’єктів по всьому регіону, зокрема клінік і шкіл. “У Херсоні надто небезпечно водити дітей до підземних шкіл”, - додає він.
“Онлайн-навчання - це радше про виживання, тому ми будуємо підземні школи, але на відстані 30 кілометрів від лінії фронту. Також ми зосереджуємося на медицині - у регіоні вже обладнують 12 підземних медичних закладів”, - каже він.
 
 
У Миролюбівці, за 15 хвилин їзди від міста, директорка сільської школи Лариса Рибачук проходить порожніми класами у шкільній будівлі й спускається сходами до підвалу. В одній із кімнат група старших дітей слухає урок біології. В іншій - у класі для найменших - на підлозі розкладені іграшки.
 
Вона каже, що під час російської окупації в школі залишилися лише 50 із 300 дітей. Тепер тут навчаються 120 учнів, багато з яких повернулися разом із родинами на хвилі оптимізму після звільнення Херсона.
“Першим викликом, коли ми почали навчати під землею, стала нестача простору, - каже Лариса Рибачук. - Для дітей, які жили під російською окупацією, це теж було непросто: багато хто з них не виходив далі власних подвір’їв. Тож постало питання їхньої повторної соціалізації”.
 
Розширення підвалу дало змогу створити більше простору для навчання. “Тут у нас повітряна тривога лунає до п’яти разів на день. Її майже не чути, і це полегшує ситуацію для дітей. Їм не потрібно вибігати з класу й бігти до укриття”.
“Батьки вирішили залишитися. Я теж живу в цьому селі, - додає пані Рибачук. - Коли ми не бачимо дронів, життя здається майже звичайним”.
 
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ

Рибалка залишається улюбленим хобі мільйонів українців протягом усього року. Від весняного льодоходу до зимових морозів, справжні любителі рибалки знаходять час для улюбленої справи. Проте успішна та комфортна рибалка неможлива без правильно підібраного взуття.

Якісні рибальські чоботи можуть зробити ваш день по-справжньому вдалим, а от неякісні — навпаки. При цьому, вибір взуття залежить від багатьох факторів: сезону, типу водойми, погодних умов та особистих потреб. У цій статті розглянемо основні критерії вибору та дамо практичні поради для кожної пори року.

Основні критерії вибору рибальських чобіт

При виборі взуття для рибалки потрібно враховувати кілька ключових параметрів, які визначатимуть ваш комфорт та безпеку на водоймі.

Водонепроникність — головна характеристика будь-яких рибальських чобіт. Навіть найдорожче взуття стане марним, якщо воно пропускає вологу. Існує кілька рівнів водозахисту:

• Базова водостійкість: підходить для сухих умов та короткочасного контакту з водою.

• Повна водонепроникність: для роботи у воді та вологих умовах.

• Посилена ізоляція: для зимової рибалки та екстремальних умов.

Матеріали та конструкція також відіграють важливу роль:

Матеріал

Переваги

Недоліки

Сезон

Гума

Повна водонепроникність, легко миються

Не дихають, холодні взимку

Весна, осінь

Неопрен

Гнучкість, теплоізоляція

Дорожчі, можуть рватися

Весна, осінь, зима

Шкіра з мембраною

Дихають, довговічні

Потребують догляду, дорогі

Всі сезони

ПВХ

Дешеві, легкі

Тверді на морозі, недовговічні

Літо, тепла осінь

Правильний вибір матеріалу допоможе уникнути багатьох проблем під час рибалки.

Весняні чоботи: захист від талої води

Весна — особливий сезон для рибака, коли природа прокидається, а водойми наповнюються талою водою. У цей період рівень води часто підвищується, береги стають слизькими та непередбачуваними.

Для весняної рибалки найкраще підходять чоботи з таких матеріалів:

• Гумові чоботи середньої висоти: ідеальні для бродіння по мілководдю.

• Неопренові чоботи з товстою підошвою: забезпечують хорошу теплоізоляцію у прохолодній воді.

• Чоботи з посиленою підошвою: для надійного зчеплення на слизьких каміннях.

Рекомендована висота весняних чобіт — до коліна або трохи нижче. Це забезпечує достатній захист від бризок та дозволяє комфортно пересуватися по нерівній місцевості.

Додаткові особливості для весни включають наявність швидкозйомних застібок, оскільки погода може змінюватися протягом дня, та світлоповертаючі елементи для безпеки у ранкові та вечірні години. Такі чоботи стануть надійним супутником у перші місяці рибальського сезону.

Літні варіанти: легкість та вентиляція

Літня рибалка має свої особливості — висока температура, інтенсивне сонячне проміння та необхідність багато пересуватися. У цей період важливіша дихаюча здатність взуття, ніж максимальна теплоізоляція.

Літні рибальські чоботи повинні мати такі характеристики:

• Легка конструкція: зменшує втому ніг протягом дня.

• Вентиляційні отвори або дихаючі матеріали: запобігають перегріву.

• Світлі кольори: менше нагріваються на сонці.

• Знімна устілка: для швидкого висушування.

Типи літнього взуття для рибалки:

  1. Вейдерси з дихаючою мембраною: для глибокого бродіння.
  2. Короткі гумові чоботи: для рибалки з берега.
  3. Аквашузи (пляжні тапочки, коралові капці) з посиленою підошвою: для кам'янистого дна.
  4. Сандалі для рибалки: максимальна вентиляція у спекотну погоду.

Влітку також варто звертати увагу на УФ-стійкість матеріалів, щоб взуття не втратило свої властивості під впливом сонячних променів. Правильно підібране літнє взуття дозволить насолоджуватися рибалкою навіть у найспекотніші дні.

Осінні чоботи: універсальність та надійність

Осінь — найнепередбачуваніший сезон для рибака. Температура може коливатися від плюс 20 до майже нуля, дощі змінюються сонячними днями, а ранкові заморозки — денним потеплінням.

Осінні чоботи повинні бути максимально універсальними.

68bafe3cb2594.webp

Обов'язкові характеристики:

• Повна водонепроникність для захисту від дощу та вологи

• Помірна теплоізоляція для прохолодних ранків

• Міцна підошва з глибоким протектором для слизьких поверхонь

• Висота не нижче середини гомілки.

Рекомендовані моделі для осені:

• Неопренові чоботи товщиною 4-5 мм: оптимальний баланс тепла та гнучкості

• Гумові чоботи з утепленою підкладкою: надійний захист у холодну погоду

• Комбіновані моделі з текстильними вставками: краща вентиляція у теплі дні.

Особливу увагу восени слід приділити якості швів та з'єднань, оскільки перепади температур можуть призвести до розтріскування неякісних матеріалів. Добре підібрані осінні чоботи прослужать не один сезон і забезпечать комфорт у будь-яку погоду.

Зимові чоботи: максимальне утеплення

Зимова рибалка вимагає найсерйознішого підходу до вибору взуття. Низькі температури, лід, сніг та вітер створюють екстремальні умови, у яких неправильне взуття може призвести не лише до дискомфорту, але й до обмороження. Тож, дуже важливо враховувати всі деталі.

Температурний режим:

• До -10°C: неопренові чоботи товщиною 6-8 мм.

• До -20°C: утеплені гумові чоботи з хутряною підкладкою.

• Нижче -20°C: спеціалізовані чоботи з багатошаровою ізоляцією.

Конструктивні особливості:

  1. Багатошарова підошва: для ізоляції від холодної поверхні.
  2. Високе халяво: захист від попадання снігу.
  3. Регульовані манжети: для щільного прилягання.
  4. Світловідбивачі: для безпеки у короткі зимові дні.

Додаткові аксесуари для зими:

• Термоустілки з підігрівом

• Високі термошкарпетки

• Бахіли для додаткового утеплення.

Зимові чоботи зазвичай важчі та менш гнучкі, але це неминучий компроміс заради збереження тепла. Інвестиція у якісне зимове взуття окупиться комфортом та безпекою на льоду.

Додаткові поради щодо вибору та догляду

Правильний вибір — це лише половина справи. Довговічність та ефективність рибальських чобіт значною мірою залежить від правильного догляду та експлуатації.

Поради щодо примірки та покупки:

• Приміряйте чоботи ввечері, коли ноги трохи набрякли.

• Обов'язково надягайте ті шкарпетки, у яких плануєте рибалити.

• Перевірте чоботи на предмет дефектів швів та матеріалу.

• Прочитайте відгуки інших рибалок про конкретну модель.

Правила догляду:

  1. Після кожного використання промивайте чоботи чистою водою.
  2. Сушіть подалі від джерел тепла: високі температури руйнують гуму та неопрен.
  3. Зберігайте у сухому темному місці подалі від сонячних променів.
  4. Періодично обробляйте спеціальними засобами для збереження еластичності.

Ознаки необхідності заміни чобіт:

• Тріщини на підошві або верхній частині

• Втрата еластичності матеріалу

• Поява стійких запахів

• Порушення водонепроникності.

Якісні рибальські чоботи при правильному догляді можуть прослужити 3-5 років інтенсивного використання.

Інвестиція у комфорт та безпеку

Вибір правильних рибальських чобіт — це інвестиція не лише у власний комфорт, але й у безпеку та здоров'я. Кожен сезон має свої вимоги, а ідеального взуття для всіх умов не існує.

Пам'ятайте головні принципи: весною обирайте захист від талої води, влітку — легкість та вентиляцію, восени — універсальність, а взимку — максимальне утеплення. Не економте на якості, адже дешеве взуття часто коштує дорожче у довгостроковій перспективі.

Правильно підібрані чоботи дозволять вам насолоджуватися рибалкою у будь-яку погоду та сезон, забезпечуючи необхідний комфорт та безпеку на водоймі. Адже справжня насолода від рибалки починається саме з сухих та теплих ніг.

 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
Міського голову Херсона Ігоря Колихаєва, якого окупанти викрали у 28 червня 2022 року, росіяни утримують у колонії в Пермському краї, стан його здоров’я погіршується і він втрачає надію на те, що потрапить на обмін, листів від нього рідні не отримують.
Про це у розмові з кореспондентом Укрінформу розповів син міського голови Святослав Колихаєв з посиланням на інформацію, яку він отримав від військових, які були звільненні з полону.
 
«Востаннє я отримав інформацію про батька наприкінці серпня 2025 року. Виходили військові по обміну, які передавали те, що вони з ним разом перебували протягом якогось часу або бачили його на певному етапі. Це було у Пермському краї РФ. Там він знаходиться з кінця 2024 року. Звідти вийшло вже 10-15 осіб щонайменше, які його бачили, які підтвердили, зокрема, й офіційно надали ці покази відповідним структурам. Ці звільнені з полону українці розповідають про умови утримання, про стан його здоров’я», - каже син міського голови.
 
 
За словами Святослава Колихаєва, у його батька була основна проблема зі здоров’ям - це проблема з ногою, на якій відкрилися язви, вони почали гноїтися, він не міг ходити. Як каже син мера, росіяни спочатку не хотіли реагувати на погіршення стану здоров’я батька, адже вони загалом не поспішають надавати медичну допомогу, ліки полоненим.
 
«Режим у цій колонії дуже суворий, зараз там дуже холодно, поводження нелюдське, вони повинні стояти весь день, сидіти не можна.
Полонені один одного, як можуть, підтримують. Батько, наскільки я знаю, зневірюється у те, що зможе вийти на волю і повернутися додому. Полонені знають про те, що обміни відбуваються, вони чекають на обміни», - каже син міського голови.
 
Як додав Святослав Колихаєв, росіяни у 2023 році підтвердили статус Ігоря Колихаєва як полоненого, підтвердив це і Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Син мера пояснив, що немає сенсу звертатися до російських адвокатів у справі батька, бо «справи немає».
 
.
 
«Адвокати в Росії можуть бути ефективними, коли є справа, є обвинувачення, відбуваються певні процеси, де людину треба захищати. А коли батько та інші українці, які там сидять, вважаються військовополоненими, то у росіян лише одна відповідь: все через Міжнародний Червоний Хрест», - розповідає син міського голови.
 
Він також додав, що пише листи батькові і передає їх через Міжнародний Червоний Хрест, проте немає підтвердження, що батько ці листи бачив і листів від батька він не отримував жодного разу.
«Їх тримають у закритому режимі і, я так розумію, до остаточного вирішення переговорного процесу. Бо іншого сенсу не бачу - навіщо утримувати людей по 3-4 роки без суду, справ. Вони полонені - і все, не підсудні», - каже Святослав Колихаєв.
 
Він також наголошує, що постійно звертається до українських структур, які займаються звільненням українців з полону. За його словами він написав сотні звернень до всіх структур, але отримує відповіді, що робиться все для звільнення.
 
 
«Дуже боюся, що батько залишиться сам-на сам, що не отримає допомогу, звідки чекає і вірить - так немає бути! Сотні листів мною написані: офіційна відповідь, що все робиться для звільнення. Але коли це мери міст у полоні - повинні бути якісь конкретні механізми сформовані по таким людях для їх звільнення . Єдине на що залишається - сподіватися!» - каже Святослав Колихаєв.
 
На думку Святослава Колихаєва, позиція, яку батько продемонстрував, коли місто опинилося в окупації - це про відповідальність перед виборцями, з якими він залишався і для яких працював.
«Мені його позиція зрозуміла, це його характер, вона не про самозбереження, вона відверта і десь героїчна», - додав син міського голови.
 
Довідково
Мер Херсона Ігор Колихаєв був викрадений росіянами 28 червня 2022 року.
Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив статус полоненого міського голови Херсона Ігоря Колихаєва.
Станом на 9 січня 2026 року була підтверджена інформація про 1441 цивільного мешканця Херсонщини, якого росіяни викрадали або який вважається безвісти зниклим, з цієї кількості 793 людини вже були звільнені, інші перебували у полоні.
 
 
_________________________________________________________________________________________
Читайте также

Обзор СМИ
?>