Дарія, зареєстрована у TikTok під ніком Frau Schneider, розповіла про власний досвід переїзду та адаптації у Швейцарії. В одному з останніх відео вона розкрила головні "мінуси" цієї країни.

У минулому одеситка Дарія зізнається, що живе у Швейцарії уже чотири роки. За цей час вона вивчила тамтешню соціальну систему й може назвати її головні "плюси" та "мінуси". На які недоліки дівчина звернула увагу, — читайте далі у матеріалі Фокусу.

 

"Перший мінус, як на мене, дуже жорсткі правила… Наприклад, тут є закон, що не можна шуміти після 10 вечора", — зізнається Дарія, розповівши всвоєму відео про історію із сусідкою, яка звинувачувала її у надмірному шумі вечорами, хоча сама дівчина стверджує, що поводилась досить тихо.

 

 

Далі вона звернула увагу на емоційну закритість людей. Мовляв, у Швейцарії дуже важко знайти справжніх друзів, бо часто відчувається "холодна дистанція".

"Вони дуже-дуже ввічливі. Це справді так. Але це не те саме, що мати дружні стосунки з ними. Я не знаю, чи це взагалі можливо. Живу тут вже чотири роки, жодного швейцарця не зустріла, з яким би я могла дійсно бути друзями", — каже вона.

 

Авторка каже, що їй важко прийняти фінансовий тиск.

"Так не можна, як в Україні, коли ти там втратив роботу, не заробляєш 1-2 місяці, живеш на якісь свої збереження. Тут твоїх збережень не вистачить. Маєш постійно працювати або сидіти на "соціалі", але потім з цього "соціалу" дуже важко виходити. Повинен повернути ці гроші. Це якесь коло пекла", — пояснює українка.

 

Окрема тема, за її словами, "мовний бар’єр".

"Коли я сюди приїхала, я вже знала німецьку мову, але німецьку мову, не швейцарську німецьку мову. У Швейцарії дуже багато діалектів. Я взагалі не знаю, як це? Можливо, за років 20 і вдасться вивчити та почати розуміти на дуже хорошому рівні. Я не знаю", — додає Дарія.

 

 

Врешті-решт українка відмітила й разючу різницю у менталітеті, бо швейцарці — "це про прогулянки в горах, катання на велосипеді, забіги, марафони".

"В Одесі, наскільки я пам’ятаю, ми такого ніколи не робили. Нічого з цього. У нас і гір немає, ніхто на велосипеді не катається… Розваги, як у нас, тут не вітаються, а якщо і є, то коштують дуже дорого", — додає вона, зауваживши, що всі магазини закриваються о 7-8 годині вечора.

Однак українка не приховує, що "плюсів" для неї все одно значно більше.

"Я не думаю, що у найближчі роки буду повертатися в Україну. Буду намагатися будувати своє життя далі тут", — підсумовує авторка.

 

Росіяни змінили тактику дронових атак на Миколаївщині — тепер ударні безпілотники летять дуже низькою висотою.

Про це голова Миколаївської ОВА Віталій Кім сказав у своєму відеозверненні в телеграм каналі.

За його словами, у зв'язку з цим в області збільшуватиметься кількість мобільно-волневих груп, а також натякнув, що всім, "хто закопали кулемети під яблунею", можна їх діставати.

 

-Через те, що добре працює наш РЕБ по всій країні, і особливо на Миколаївщині, ворог почав на дуже низьких висотах відправляти всі «шахеди», і «Молнії» у нас з'явилися. Що означає, що ми збільшуватимемо кількість наших мобільно-волневих груп наших, старих-добрих, які не діставали їх раніше на великих висотах. І я не можу закликати до цього, але ті, хто там закопав кулемет під яблунею, можна діставати: «Молнії», які нас турбують, вони збиваються одним пострілом, навіть із мисливської рушниці, і там три кіло вибухівки. Обережно, в полі, подалі від людей, але в принципі їх можна збивати в ручному режимі, - сказав Кім.

 

 

Колегія суддів Хаджибейського районного суду міста Одеси винесла вирок голові окупаційної адміністрації Херсона та колишньому офіцеру Служби безпеки України Олександру Кобцю.

Про це йдеться у вироку суду.

Як встановило слідство та підтвердив суд, у березні 2022 року Кобець виїхав з України до Словаччини, а вже на початку квітня через Крим повернувся до окупованого Херсона.

 

У Херсоні Кобець домовився з представниками збройних сил РФ, зокрема з так званим військовим комендантом області, про силову підтримку для захоплення управління містом. Йдеться, зокрема, про тиск на законні органи влади та працівників комунальних підприємств.

25 квітня 2022 року до будівлі Херсонської міської ради увійшли озброєні російські військові, які оголосили про перехід управління містом під контроль РФ. Наступного дня представник окупаційних військ публічно повідомив законному керівництву міста та комунальних підприємств про призначення Олександра Кобця так званим головою Херсонської міської адміністрації.

 

 

Після цього Кобець організував роботу так званої адміністрації в будівлі Херсонської міськради, сформував її структуру та кадровий склад, а також координував роботу комунальних підприємств, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного комплексу й освітніх закладів відповідно до законодавства РФ.

 

Окрім цього, Кобець організував отримання коштів з бюджету РФ, запроваджував на російську систему оподаткування, сприяв розпалюванню сепаратистських настроїв, а також тиску на проукраїнськи налаштованих мешканців Херсона.

У матеріалах справи також зазначається, що всі ці дії він здійснював за підтримки окупаційних військ та в постійній координації з військово-політичним керівництвом Росії.

 

У суді були допитані й свідки — колишні працівники та посадовці Херсонської міської ради, які підтвердили факт співпраці Кобця з росіянами.

Так, колишня виконувачка обов’язків директорки одного з департаментів міськради розповіла, що 26 квітня 2022 року разом з іншими працівниками прийшла до будівлі міської ради, щоб забрати свої речі. За її словами, працівників зібрали в малій залі, де представник окупаційної адміністрації представив Кобця як нового “міського голову” Херсона.

 

 

Під час цієї зустрічі, за словами свідка, посадовцям пропонували працювати на окупаційну владу, обіцяючи високі зарплати. Сам Олександр Кобець заявляв, що Росія в Херсоні “надовго, назавжди”.

 

Інший свідок — депутат Херсонської міської ради — підтвердив, що того ж дня у великій залі міськради відбулася нарада, на якій Кобця офіційно представили як нового керівника міста від окупаційної адміністрації. За його словами, нарада проходила у супроводі військових РФ, а сам Кобець заявив, що відтепер координуватиме життєдіяльність Херсона та пропонував посадовцям співпрацювати з окупаційною владою.

Ще один свідок — водій та охоронець законного міського голови — розповів, що Кобця привели до будівлі міськради у супроводі представника ФСБ РФ, щоб показати йому робоче місце. За його словами, Кобець намагався залучити чинного мера до співпраці, однак отримав відмову. Згодом у місті почали з’являтися російські прапори та окупаційна агітація.

 

Суд заочно визнав Олександра Кобця винним у державній зраді (ч. 2 ст. 111 КК України) та колабораційній діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК України).

За сукупністю злочинів йому призначили довічне ув’язнення з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах місцевого самоврядування на 15 років.

Крім того, суд позбавив його військового звання “полковник”.

 

 

Олександр Кобець народився в Херсоні.

Служив на посадах офіцерського оперативного керівного складу Служби безпеки України. Потім пішов на пенсію за вислугою років.

Після виходу на пенсію працював у різних приватних компаніях. Потім влаштувався радником голови Шевченківської районної адміністрації Києва.

 

Також працював на керівних посадах, що стосувались внутрішньої безпеки банків. 19 жовтня 2022 року Указом Президента потрапив до санкційного списку РНБО, щодо осіб, які прямо або опосередковано підтримали 

військову агресію Росії проти України.

Наразі Кобець мешкає на тимчасово окупованих територіях та досі веде соціальні мережі як окупаційний мер Херсона.

 

У тимчасово окупованій Каховці почастішали викрадення місцевих жителів російськими загарбниками. У місті посилюють незаконні перевірки населення. Окупанти спонукають місцевих долучатись до цих незаконних рейдів проти їхніх сусідів.

На тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини час застиг у тотальному терорі з боку російських окупантів. Біль, страх та приниження – те, що й до нині переживають окуповані населені пункти області. І з роками рашисти лише посилюють тиск на місцеве населення.

 

Нові відомості про чергові злочини росіян нещодавно надійшли з тимчасово окупованої Каховки. Там мало не щодня окупанти викрадають цивільних, ще й посилюють так звані «перевірки», до яких залучають інших місцевих.

Про те, що в окупованій Каховці почастішали випадки викрадення людей окупантами повідомляє рух опору «Анти Z».

 

 

Так, за останній місяць рашисти викрали понад 30 людей. Тобто за останній місяць щоденно зникала мінімум одна людина у місті. За словами жителів, викрадають в основному чоловіків, але якщо в момент викрадення поруч знаходяться інші люди, то зникають всі.

 

«Заяву про зникнення людей, в поліцію немає сенсу писати, тому що поліція з ними за одно. Залишаться не виходити без потреб на вулицю. Але інколи і це не врятує, були випадки коли окупанти приходили навіть вночі і викрадали», – цитує місцевих рух опору.

В окупованій Каховці також посилились незаконні перевірки населення. Окупанти спонукають місцевих жителів брати у них участь та доносити на власних сусідів. Про це повідомляє Центр національного спротиву.

 

Людей в Каховці затримують без пояснень та хоча б формальних «рішень суду», прикриваючись умовами «воєнного часу». По суті наразі будь-хто у місті може стати наступним об’єктом перевірки або звинувачень лише через чутки чи доноси.

Однак ключовою особливістю цих заходів стало залучення самих мешканців до перевірок.

 

 

«Місцевих чоловіків заохочують допомагати окупаційним структурам: перевіряти телефони інших людей, звертати увагу на “підозрілу поведінку” та передавати інформацію силовикам. Фактично формується мережа цивільних осіб, які виконують функції фільтрації без будь-яких правових підстав», – йдеться у повідомленні ЦНС.

 

Інсайдери ЦНС зазначають, що в таких умовах будь-яка нелояльність, особистий конфлікт або звичайна підозра можуть бути подані як ворожа діяльність. Рішення ухвалюються без доказів і суду, а відповідальність за можливе насильство розмивається між силовими структурами та так званими помічниками з-поміж цивільних.

 

«Таким чином окупаційна адміністрація намагається посилити контроль над містом, перекладаючи частину репресивних функцій на місцеве населення. Це дозволяє створити атмосферу страху й взаємної недовіри, водночас уникаючи прямої відповідальності за дії підконтрольних груп», – підсумовують в ЦНС.

 

 

«Дрони й снаряди літають над Олешками майже цілодобово. Влучають у будинки, у двори, у машини, які намагаються привезти продукти. Цілі вулиці вигорають через пожежі, які ніхто не гасить».

Це – фрагмент розповіді жительки Олешків Катерини про ситуацію в окупованому місті станом на жовтень 2025 року. Історію з уст жінки публікує громадська організація «Почута медіа». Волонтери допомагають жителям ТОТ виїхати з окупації. Довгострокова мета організації – сприяти реінтеграції тимчасово окупованих територій.  

Далі – розповідь пані Катерини, яка продовжує жити в нестерпних умовах окупації, бо не може покинути стареньких бабусь.

 

З кожним днем виживати в Олешках стає дедалі важче через постійні обстріли. Якщо раніше вони вщухали вдень та активізувалися вночі, то станом на вересень поточного року в добі вже не лишилося проміжку часу, коли місцеві могли б «перепочити» від звуків вибухів та свисту снарядів.

 

 

«Дрони й снаряди літають над містом майже цілодобово. Влучають у будинки, у двори, у машини, які намагаються привезти продукти. Цілі вулиці вигорають через пожежі, які ніхто не гасить. У місті не лишилося жодної служби, здатної допомогти людям. Коли поруч падають дрони, ми вже навіть не вибігаємо – просто чекаємо, що буде далі. Коли підірвали нашу Каховську ГЕС, не змогли потопити всіх. То тепер хочуть випалити», – каже жінка.

 

За словами пані Катерини, на все місто працює лише 2 магазини. Багато водіїв часто не доїжджають до них через безпекову ситуацію. Саме тому в будь-яку мить населення може лишитися без продуктів.

«Через те й ціни – захмарні. Я не впевнена, але, здається, на ринок вже ніхто не виходить торгувати, бо останній раз, коли я ходила купити якоїсь молочки, то вдарив дрон і були жертви. Схожа ситуація і з аптеками. Ліки коштують стільки, що дозволити їх собі практично неможливо. Навіть якщо знайдеться потрібний препарат, то не завжди є можливість його купити», – розповідає вона.

 

Про світло й воду Катерина вже й не згадує. Усі комунікації зникли в місті після підриву росіянами Каховської ГЕС.

«Ні світла, ні води. Газ частково з’являвся, але це тривало недовго. А коли зник і він – життя стало зовсім нестерпним», – додає жінка.

 

 

Попри небезпеку, щоденні обстріли та відсутність комунікацій, чимало мешканців досі залишаються в окупованих Олешках. За даними джерел «Почута медіа», станом на вересень 2025 року в місті живуть близько 2 тисяч дорослих та приблизно 40 дітей.

Серед них – і пані Катерина. Вона не може поїхати, бо доглядає своїх стареньких бабусь.

 

«Покинути їх я не можу, а таку дальню дорогу вони навряд чи перенесуть. Тож єдине, що мені тут лишається, це по черзі спускати їх у підвал і переповідати українські новини, які можу почитати, коли зʼявляється інтернет», – пояснює жінка.

Більшість її знайомих виїхали з міста на підконтрольну Україні територію. Залишатися в Олешках стає все небезпечніше, особливо для сімей, де є діти шкільного віку.

 

«Я знаю немало людей, які досі не мають російських паспортів. Особливо у невеликих населених пунктах. Люди шукають можливості не брати до рук російських документів. Але це є неможливим для батьків, чиї діти є там. Якщо вони не матимуть паспортів, то в них можуть забрати дітей. Спеціальні комісії ходять по будинках та перевіряють кожну квартиру. Якщо виявляють такі ситуації, то виписують штраф, а потім погрожують вилучити дітей. Особисто я не знаю таких сімей, де б забрали дітей, але тих, кому погрожували, знаю. На щастя, після таких “візитів соцкомісій” вони змогли втекти на підконтрольну територію», – пригадує пані Катерина.

 

 

Закон про депортацію та перевірки

Не мати російські паспорти для українців на ТОТ нині дуже небезпечно, підкреслює Катерина. Це повʼязано з законом про депортацію з 10 вересня всіх громадян з території РФ та тимчасово окупованих територій, які не взяли російського громадянства.

 

«Ми вже чули, що скоро так званий загін “Смерч” приїде до Олешків для виявлення людей з проукраїнською позицією. Поки не ясно, як це відбуватиметься, але те, що нам розповідали люди з Каховки, де вже працював цей “загін”, то закриють місто на вʼїзд та виїзд і будуть ходити у кожний двір та квартиру з перевіркою. Тих, хто не матиме російських документів, одразу забиратимуть у якийсь розподільчий центр у Росії, щоб далі видворити за межі РФ і ТОТ. Тому всі перелякані та прораховують усі варіанти, як виїхати або сховатися на час цих полювань», – зізнається жінка. 

 

Але навіть за таких умов дехто з мешканців тримається за свій дім і землю, сподіваючись, що ЗСУ незабаром звільнять Олешки. Люди не хочуть покидати господарство, бо бояться втратити все назавжди.

 

 

«Росія не хоче миру. Не тільки Путін – росіяни не хочуть. А навіщо? Військові РФ перевозять сюди свої сімʼї в умови, яких вони ніколи в Росії не мали. Російські дрони полюють на наших людей. Навряд чи такі дії говорять про мир. Правда ж?», – додає пані Катерина.

 

Український журналіст і ведучий телеканалу «1+1» Костянтин Грубич побував на Херсонщині, працював у селі Музиківка поблизу Чорнобаївки та відвідав Херсон.

Про поїздку та свої враження Костянтин Грубич розповів у дописах в фейсбук 13 грудня.

За його словами, день на прифронтовій Херсонщині видався сонячним, що дещо підняло настрій попри складну безпекову ситуацію. Журналіст пише, що людей в самому Херсоні було небагато:

 

«Зранку працюємо на Херсонщині. Спочатку у селі Музиківка неподалік Чорнобаївки, потім у самому обласному центрі. Сьогодні тут сонце, начебто веселіше на серці. Людей мало, але є. Херсонці тримають місто. І навіть прибирають щодня. Бо росіяни варвари-нищівники, а українці охайні та залюблені у красу. Навіть, коли пекло постійне».

 

 

У Херсоні журналіст одразу відчув, що правила безпеки тут – не формальність, а життєва необхідність. Застереження від місцевих лунали буквально на кожному кроці й стали першими маркерами міста, яке живе під постійною загрозою.

 

Свої враження від візиту до Херсона телеведучий описав так:

«Костянтине, не ходіть по листю!»,«Пелюстки ніхто не відміняв!», «Не стійте біля перехрестя, безпечніше ближче до стіни!», «Дивіться під ноги, всяке може валятися на землі!». Таку тираду дивних команд у Херсоні я почув лише за кілька хвилин від переходу пішки з машини до потрібного будинку.Яким відкрився мені Херсон цього разу? Побачив, що вже забили фанерою культову кав’ярню «Prostif coffee», де ми неодноразово знімали та просто пили каву. Побільшало руйнацій. Ще менше стало людей. Але сонце визирнуло, шахеди чи КАБи не дістали, то вже добре», – пише телеведучий.

 

Особливо, за словами Грубича, вразила зустріч із працівниками сфери культури:

«Познайомився з когортою працівників галузі культури, які у підземеллі безупинно працюють і підтримують духовний пульс життя незламної Херсонщини», – зазначив він.

За словами Костянтина Грубича, під час цієї поїздки він уже намітив кілька тем і зазначив, що невдовзі знову відвідає Херсонщину.

Такі поїздки публічних людей важливі, адже вони допомагають привертати увагу до Херсона та життя прифронтового міста, яке попри постійну небезпеку продовжує жити й триматися.

 

 

Колишній ізраїльський спецпризначенець Еяль Ісраелі тепер використовує свої навички, допомагаючи Україні протистояти окупаційним військам країни-агресора РФ. Зокрема, коригуючи удари по Чорнобаївці, внаслідок яких було знищено майже півсотні російських вертольотів.

 

Про це пише The Jerusalem Post, розкриваючи, як громадянин Ізраїлю бореться за Україну проти РФ.

 

 

«Я роблю і запускаю під вогнем на передовій розвідувальні дрони із зірками Давида на крилах. Росіяни бачать це і божеволіють, не в змозі зрозуміти, що це і звідки на них летить», — цитує видання Ісраелі, який зараз служить у розвідці морської піхоти України.

 

За три з половина роки повномасштабної війни РФ проти України він багато чого встиг зробити. Автор публікації зазначає, що, слухаючи свого співрозмовника, він мимоволі думав, що «це не може бути правдою», і «якщо це правда, то це схоже на сценарій голлівудського військового трилера». Однак слова Еяля були підтверджені українськими джерелами. З документа, який був отриманий автором публікації, громадянин Ізраїлю Еяль Ісраелі, одружений з громадянкою України і мешканець Херсону, у перші дні після повномасштабного військового вторгнення РФ за своєю ініціативою запропонував допомогу в захисті міста і записався в батальйон територіальної оборони. Однак оборона міста впала через тиждень після початку боїв.

 

Еяль Ісраелі залишився в окупованому Росією Херсоні, і в перші дні березня 2022 року зв’язався з СБУ та запропонував свої вміння і навички. Він сформував розвідувально-диверсійну групу і фактично став лідером антиросійського підпілля в окупованому російськими військами місті.

 

 

Автор статті також перераховує низку досягнень Еяля та його групи. Серед них, зокрема, знищення пропагандистських біг-бордів російських окупантів на вулицях Херсона та розповсюдження проукраїнських листівок; постачання харчів і дитячого харчування родинам українських офіцерів; він також доставляв їжу до лікарень та інвалідам.

 

Знаючи перську мову, Еяль виявив і скоригував удари по іранських військових радниках і іранським місцям випробувань БпЛА. Він також виявив місця розміщення штабів, складів і підрозділів армії РФ, і навів ракетно-артилерійські удари. Було уражено десятки цілей, серед яких і місця зустрічі місцевих колабораціоністів.

 

Група Еяля також встановила, де живуть зрадники України, і передала ці дані українським силовикам. У листопаді 2022 року, в останні дні перед втечею окупантів із Херсона, Еяль особисто знищив п’ять машин із російськими офіцерами, солдатами та водіями, які намагалися втекти. А під час повені після підриву росіянами Каховської ГЕС Еяль на своєму човні під ворожими обстрілами рятував українських солдатів і мирних жителів.

 

 

7 березня 2022 року за завданням СБУ Еяль Ісраелі провів розвідку щодо російської військової техніки на аеродромі поблизу Чорнобаївки. Отримані дані були одразу ж передані ракетно-артилерійськими підрозділами Збройних сил України, які здійснили вогневе ураження 49 вертольотів, іншої бойової техніки та живої сили окупантів. Удари Сил оборони України по аеродрому Чорнобаївка повторювалися неодноразово. Наступальний потенціал ворога був істотно ослаблений, спроба Москви просунутися була зірвана. Без підтримки з повітря наступ ворога захлинувся, Одеса і Миколаїв залишилися під контролем України.

 

«Здавалося б, український уряд мав би знайти спосіб віддячити ізраїльтянину, що старіє, за його внесок. Але щось пішло не так», — пише The Jerusalem Post.

Так, у перші дні після звільнення Херсона, коли в місті не було їжі, Еялю, чия сім'я практично голодувала, відмовили в допомозі, аргументувавши це тим, що він не є громадянином України.

 

Щоб подати заяву на отримання українського громадянства, Еяль записався в українську армію, і в травні 2025 року пройшов курс «молодого бійця» на базі Корпусу морської піхоти.

 

 

У публікації також повідомляється, що, коли до Адміністрації президента України було надіслано листи на підтримку Еяля, якийсь чиновник переспрямував усі документи назад у Херсонське відділення Державної міграційної служби. Це ж відділення вже багато років затягує отримання ним громадянства, підкреслюється в публікації.

 

Серед документів були і секретні дані про його дії під час окупації Херсона. У результаті всі вони потрапили до рук російської розвідки. Еяль Ісраелі почав отримувати погрози. Також телефонні дзвінки з погрозами отримувала його мама.

 

У публікації також повідомляється, що Ісраелі продовжує брати участь у спільних бойових операціях розвідки морської піхоти України та СБУ. Він також сконструював акумулятор підвищеної потужності, який значно збільшив тривалість польотів українських безпілотників. Він не тільки наводить на ворожі цілі українську артилерію та авіацію, а й проводить ремонт БпЛА прямо на передовій.

 

Автор статті також підкреслює, що в словах його співрозмовника постійно звучить «разом», українці та євреї — брати по зброї. Однак країна досі нічим не відповіла на його героїзм. Еяль Ісраелі, який не отримав ані громадянства, ані державних нагород, продовжує битися на передовій за незалежність України, констатує The Jerusalem Post.

Про своє повернення до Ізраїлю він не думає. «Попри те, що я трохи злюся на Україну, я люблю її», — каже він.

 

3 грудня 2025 року, захищаючи Україну, на фронті загинув військовий Дмитро Банін.

Про це повідомила у фейсбуку його дружина Віра Баніна, інформує Цензор.НЕТ.

 

"03.12.2025 мій світ рухнув, загинув мій чоловік, моє серце, моє життя, мій всесвіт, моє кохання, Банін Дмитро Олексійович", - пише жінка.

Що про загиблого відомо?

 

 

За її словами, Дмитро став на захист Батьківщини в 20 років, з перших днів війни сам, добровільно пішов на фронт.

Він народився в Херсоні, тому постійно говорив "Я пішов захищати свій дім, свою землю, не міг сидіти й чекати, що хтось буде захищати мій дім, а я буду сидіти вдома". Був у всіх гарячих точках і завжди повертався додому живим.

 

"Але в цей раз повернувся мертвим. Йому в жовтні виповнилося 24 роки, будував плани на майбутнє, хотів бачити як росте наш син, старався з усіх сил радіти життю попри все, що пережив на війні, у нього було все ще життя попереду, але його безпощадно вбили, забрали життя руські, під@ри, нелюди, які не заслуговують на життя. Ти мав їхати у відпустку 06.12, але приїхав НАЗАВЖДИ, приїхав НА ЩИТІ... Ти постійно казав мені, "навіть коли загину, я завжди буду з тобою, біля тебе поруч хоч ти і не будеш бачити мене, але я завжди буду поруч" і я вірю тобі, усім серцем вірю, що ти поруч і допоможеш мені пережити цей біль, цю втрату...

Я це все написала щоб кожен з вас знав, що мій чоловік ГЕРОЙ, який захищав не тільки свій дім, але й ваш також, хочу щоб ви памʼятали його, бо Діма пережив усе те, що нам уявити навіть важко, але завжди посміхався і радів життю. ВІЧНА ПАМʼЯТЬ І ЛЕГКИХ ТОБІ ХМАРИНОК МІЙ КОХАНИЙ ЧОЛОВІК", - додала пані Віра.

 

На 91-му році життя пішов з життя відомий херсонський лікар гінеколог-онколог Олександр Пуляєв. Він понад 50 років віддав медицині, рятуючи пацієнтів Херсонщини.

Олександр Пуляєв працював у Херсонському регіональному онкологічному центрі з 1966 по 2021 рік.

Про смерть заслуженого лікаря України, що свого часу створив у Херсонській області школу онкогінекологів та виховав не одне покоління лікарів повідомили у Департаменті здоров’я Херсонської ОДА.

 

 «Саме завдяки Олександру Івановичу в Херсонській області вперше були впроваджені сучасні підходи до лікування онкогінекологічних захворювань, зокрема виконання складних оперативних втручань і використання променевої терапії у комплексному лікуванні пацієнтів. Його вклад у розвиток онкологічної служби регіону є неоціненним, а результати його праці продовжують рятувати життя.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Олександра Івановича.

Схиляємося перед його світлою пам’яттю та назавжди зберігатимемо вдячність за невтомну працю, професійну мудрість і людську шляхетність», – йдеться у повідомленні.

 

 

 

Днями так звані волонтери відвідали одну з родин на ТОТ Херсонщини та вручили подарунки… за загиблого під час «СВО» сина. Справжня ціна «русского мира» для окупованих територій виміряється мультиварками або мікрохвильовками.

 

Як повідомляють пропагандистські джерела, волонтери херсонського філіалу державного фонду РФ «Защитники Отечества» прийшли з допомогою до матері загиблого «на СВО» окупанта. «Допомогою» виявилися подарунки у вигляді мультиварки, ноутбука та пофарбованих квітів.

 

 

Де саме проживає родина – не зазначено, пропагандисти називають лише ім’я жінки – Галина Григорівна. Як ідеться в повідомленні, «попри непоправну втрату, жінка бере активну участь у культурних заходах, організованих філією фонду».

 

Це не допомога – це приниження, замасковане під турботу, наголошує Центр національного спротиву. Адже подібні візити в окупованих регіонах є показовими – горе людей там перетворюють на декорації для телесюжетів. На камери знімають вдячних батьків, яким вручають подарунки, що мають «компенсувати» смерть їхніх синів.

 

Як зазначає ЦНС, посилаючись на власні джерела на ТОТ Херсонщини, для подібних заходів існує внутрішня негласна інструкція:

 

 

«Мати повинна виглядати «спокійною та вдячною», а представники фонду – обов’язково наполягати, що жінка «далі братиме участь у патріотичних проєктах». Фактично родини загиблих намагаються втягнути в мобілізаційну машину, перетворюючи їх на інструмент тиску на інших».

 

Роздача подарунків за загиблих на війні проти України членів родин на ТОТ Херсонщини, вочевидь, є системною. Водночас окупаційна влада намагається відмежуватися від причетності до подібних заходів, перекладаючи ініціативу на всіляких «волонтерів» та «меценатів».

 

Показовим став випадок влітку цього року, коли колаборант Олександр Дудка, який є гауляйтером Скадовського району, привіз подарунок батькові загиблого «на СВО» сина. На знак вдячності жителю одного із сіл вручили мікрохвильовку. А коли щедрих чиновників у соцмережах почали звинувачувати в піарі, Дудка виступив із заявою, мовляв, подарунок – від мецената, тому що «просто хотілося чимось людей підтримати».

 

 

Крім того, колаборант заявив, що всього на той момент (червень 2025 року) на території Скадовського «муніципального округу» налічується 5 загиблих місцевих жителів, які воювали проти України, та ще 1 досі воює. Мовляв, майже всі родини отримали гроші за загиблих і виїхали, а цьому чоловікові вручили ще й мікрохвильовку.

 

Насправді, зазначає Центр національного спротиву, жодних системних виплат сім’ям загиблих на ТОТ немає. На тлі розбитої інфраструктури, колапсу медицини та злиденної економіки ця показова «благодійність» є відвертим знущанням над людьми, чиї життя вимірюють ціною побутової техніки.